Синтаксичнний розбір складного речення:

З острахом і невеселою радістю ,що пробивалася крізь усі тривоги, я вискочив на весняну вулицю ,де кожна калюжка тримала в собі клапоть сонця ТЬ!!

щоб люди голоду не знали і вже ніколи не вмирали, і спокій в світі панував,добро і мир всім дарував.

якби я був чаріто всі надії, мрії ,сподіванняя виконав би вмить.

якби я був чарівником…

якби я був чарівником,не було б смутку і печалі,не було б зла і ворогів,не було б катастроф і жахів.

ніхто б не плакав, не ридав,ні зла б на когось не тримав,а сльози б щастя наверталисьвід злагоди і чистоти

не було б більше тих хвороб,що не нам жить спокійно,щоб був щасливий мій народ.в майбутнє щоб ішов надійно!

якби я був чарівником…! усе б на світі тільки розквітало,цвіло буяло і росло,і щоб усе плоди давало.

учителі, щоб нас любили,і за невивчені уроки не сварили,а мило нам так посміхались,щоб ми зі школи « не змивались».

батьки, щоб все нам дозволялиі зранку дуже нас не піднімали,бабусі, дідусі, щоб довго жилиі ще правнуків оженили,

щоб україна рідна процвітала,ніколи б і ні з ким не воювала,щоб вся у світі зброя вмитьперетворилась в іграшковий світ,

кожній людині   мила своя сторона. на рідній землі людина почувається господарем. тут вона наполегливо трудиться, отримує задоволення від життя. на чужині людина завжди почувається незатишно, залишається чужою, сумує за своєю домівкою. там вона ніколи не почуватиметься вільною та щасливою. їй не вистачає тепла рідного дому, друзів. лише рідна земля дарує кожному з нас впевненість у собі.   любіть свій рідний край,свою землю! тому і кажуть в народі: «на чужому полі не матимеш волі».

вкручується

корень -круч-

план  i. мої міркування перед вибором.  ii. мої життєві орієнтири.  1. моє ставлення до життєвого досвіду батьків.  2. вплив дитячих масових організацій на подальший життєвий вибір.  3. не бути знаряддям чужої волі.  4. моє ставлення до молодіжного руху.ііі. не стояти осторонь від життя.  говорячи про молодіжний рух в україні, я повсякчас ніби ставлю себе перед вибором, до якої організації приєднатися. і в той же час розмірко­вую, чи потрібно це мені. у роки юності моїх батьків існувала лише одна молодіжна організа­ція — комсомол. мої батьки були комсомольськими активістами, проте це аж ніяк не їм у подальшому житті. змінився суспільний устрій — змінилось і ставлення до комсомолу. мої батьки дуже тепло зга­дують свої комсомольські роки, адже це були роки їхньої юності. комсо­мол виховував у них активну життєву позицію, проте це ніяк не відбило­ся на матеріальному забезпеченні нашої сім’ї. ус е життя мої батьки важко працюють, хоча і не завжди отримують за це заробітну плату. вони зви­чайні виробничники, чесні і порядні люди, але зараз цього замало. їх, зви­чайно, поважають на роботі, але повагою ситий не будеш. мені хочеться жити краще, ніж вони. я хочу добре вдягатися, мати хорошу машину, бо впевнений, що автомобіль — це не розкіш, а засіб пересування. але як до­сягти усього цього? чи потрібні для цього молодіжні організації, якщо вони аж ніяк не орієнтують у житті? кілька років тому я перебував у дитячій організації скаутів, але мені там не . крім звичайних життєвих навичок, які одержує ска­ут, статут організації вимагає повного підкорення волі дорослих началь­ників, навіть тоді, коли начальник у чомусь помиляється. мене не лякає сувора дисципліна, бо я мрію стати військовим, але не хочу бути сліпим знаряддям чиєїсь волі. зараз існує багато молодіжних організацій, посилилась участь молоді у всіляких партіях, проте я не впевнений, що це потрібно самій молоді. іноді лідери цих самих партій, спираючись на молодь, досягають числен­них голосів на виборах, але потім нічого не роблять ні для своїх виборців, ні для кого іншого. мене більше приваблює молодіжний рух в цілому, як от: «молодь проти сніду», «молодь проти ядерного озброєння», екологічний рух. проте я не впевнений, що для цього необхідно кудись вступати. мені здається, що для цього достатньо бути порядною людиною, бути грома­дянином. і якщо кожний із моїх ровесників відчує свою відповідальність за долю держави, за долю майбутніх поколінь, за долю людства, тоді і не буде у нас ні війн, ні чорнобилів. і це не високі фрази. це усвідомлення своєї причетності до світу, а значить, до життя.