У реченні дієприслівник є присудком
​

эта пословица означает, мы сами творцы своей судьбы, своего счастья.

не нужно ждать, не нужно лениться, нужно бороться и пробиваться, ведь кроме тебя никому не нужно твое будущее. а хорошее будущее нужно каждому, в том числе и тебе!

був на світі ледар.звичайний ледар.і хотів мати чарівну-паличку рятівницю.він би пішов на край світу за нею. але почувся голос навіщо на край світу йти ж можна і тут получити паличку. хто тут сказав хлопчик.я головний охоронецю чарівної -палички-рятівниці.я можу дати тобі чарівну-паличку рятіввницю. якщо ти виконаєш три моїх завдання. добре сказав хлопчик. слухай 1 завдання ти тиждень матері. добре сказав хлопчик. він тиждень матері. і головний охоронець повернувся. добре сказав головний охоронець. слухай 2 завдання ти тижденю будеш захищати менших. хлопчик так і зробив. і повернувся головний охоронець. слухай 3 завдання ти після школи покажеш мені табель. хлопчик показав табель. добре сказав охоронець. я тобі доручаю свій скарб! і хлопчик звелів хай всім ледарям руки до роботи свербіемуть. дякую вам забирайие паличку я все зробив допобачення.

славне місто умань.славетне тим ,що воно має архітектурну історичну памятку україни дендропарк *софіївка*.на красу якого приїздять помилуватись люди не лише з україни,а й із інших куточків світу .дендропарк *софіївку* побудував князь потоцький на честь своєї коханої софії.умань красиве зелене місто ,яке гостино зустрічає усі своїх відвідувачів.я щаслива,що моє місто умань.

рання весна

березнь. у перші дні цього місяця, як правило, ще морозно і сніжно. але то був справжній весняний день: сонечко світило яскраво, ласкаво торкалося мого обличчя своїми теплими промінцями. в такий день слід обов"язково сходити до парку. я так і зробила.

усюди було ще вогко і виднілися залишки брудного снігу, але це не заважало усім жителям парку радіти ранній весні. там синичка вже оголошує всім про тепло, там сорока вже вигріває боки на сонці йшла по вузькій стежці і раптом почула, як хтось шурхотить над моєю головою. я підняла погляд і була здивована, побачивши маленьку пухнасту жительку парку, що сиділа на зеленій сосні і з цікавістю на мене дивилася. було дивним, що вона мене не злякалася. на щастя у мене у кишеньці був маленький горішок, що залишився після мого сніданку. мама завжди говрили: "горіхи - це твій розум! ".

"будь розумницею! " - сказала я маленькій споглядачці, і дала горішок рудій білочці.

ось таку я мала пригоду одного весняного дня.