Переробіть речення в непряму мову:
"Ще вовка не вбив, а вже шкуру продає" усміхнувся Улас.​

безмежна сила книги. без неї людина слiпа. книга вiдкриває перед людьми великий свiт. протягом усього жиiття ми звертаємося до книжки. згадайте свою улюблену першу книжечку, коли ще ви були зовсiм малень-кими i не вмiли читати, а вже iз задоволенням розглядали малюнки, впiзнавали улюблених героїв, складали про них цiкавi iсторiї.

і коли вже навчилися читати,— масте змогу самi поринути у захоплюючий свiт книг. тому, що книги — вашi друзi. вони здатнi викликати великi почуття, глибокі переживання.

— як ви думаєте, чи завжди iснували книги?

— давним-давно книг не було на землi, люди не вмiли ні читати, нi писати. а для того, щоб передавати iнформацiю, вони малювали малюнки на стiнах печер. пізніше люди почали писати на глинi, яку потiм сушили та випалювали на вогнi. проте, такi «книжки» були дуже важкими i незручними. згодом люди навчилися робити книги з тонкої телячої шкiри. на виготовлення такої книги потрiбнi були шкури з цiлої череди телят. тому такi книги були дуже дорогими i їх могли собi купити тiльки багатi люди. отже, потрiбно було шукати дешевий та простий матерiал для книг.

в африцi вздовж рiчок є густi заростi болотяної рослини папiрусу. спочатку його використовували лише на будiвництвi. а згодом додумались так обробляти волокна рослин, що почали виготовляти з них папiр. вiдтодi з’явилися сувої з папiрусу. писати на них було зручно, але через декiлька років такий сувiй ламався та розсипався.

справжнiй папiр, на якому пишуть i сьогоднi, люди навчилися виготовляти двi тисячi рокiв тому. першi книги були рукописними, тому одну книжку часом писали по кiлька рокiв.

за часiв київськоi русi князь володимир святославович вiдкривав школи, спецiальнi майстернi, де переписували книги. а за часiв князя ярослава мудрого у києві при софiївському соборi була заснована перша у київськiй русi бiблiотека.

у хiii столiттi в європi навчилися виготовляти папiр. в серединixiv  столiтгя в нiмеччинi запрацював перший  у європi друкарський верстат майстра йоганна гутенберга. вiдтодi друкарнi з’явилися в iнших країнах.

першодрукарем в українi був іван федоров. за своє життя вiн видрукував лише кiлька книжок. серед яких є i перший слов’янський «буквар».

ось така iсторiя виникнення книги. тепер книга — всюди поруч iз нами. вона — ваш друг i порадник.

я вважаю, що компромісу між добром і злом, а також правдою та брехнею не може бути. адже все що ти не робиш відгуковується, як на тобі так і на інших. перед тим як щось робити треба добренько подумати, бо кожний твій вчинок просто так не залишається непомітним. але у житті є різні ситуації і інколи без брехні просто не можна обійтись.візьмемо за приклад найпростішу ситуацію, лежить в лікарні жінка, і лікар вже знає, що через місяць її не стане, звичайно, він не буде їй це говорити, а навпаки буде цю жінку переконувати тільки на краще, щоб вона свої останні хвилини насолоджувалась життям. тому, на мою думку, завжди треба думати все, що ти робиш, і передусім уникати цих компромісів, але якщо життя змусує тебе на це то краще поступись, але потім затьмар це своїми добрими, щирими вчинками.

маріє iванівно,вітаємо вас з днем вчителя.

привіт друзяко,як же ми давно не бачились!

поздоровляю тебе з днем народження,рідненька матусю!

краю рідний,ти самий прекрасний у цілому світі.

шановні телеглядачі,за техничними обставинами наша программа до ефіру не вийде.

юні дослідники, просимо всіх зібратися у лабораторії.

  кожна людина прагне чогось досягти у житті. хтось мріє про запаморочливу кар"єру, хтось -про здоров"я та щастя. але кожна людина хоче дружну та злагоджену родину.

  на мою думку, якщо в сім"ї панує лад,то все інше здаватиметься не таким важливим і складним. адже на багато легше жити, якщо знаєш, що вдома тебе чекають люблячі батьки або слухняні діти. сімейні сварки дуже різко відбиваються на дитячій психіці, та й для дорослих це морально складно.

  уявімо на хвилинку самотню людину,яка не спілкується з батьками,бо не може знайти з ними спільну мову. у неї не має родини. невже таку людину можна назвати щасливою? вона кожного дня прокидається у порожньому будинку, йде на роботу де на неї дивляться з докором та подивом, повертається додому,а її там ніхто не чекає. мені здається, такий хід подій нікому не сподобається. так чому ж люди самі руйнують своє щастя? чи не легше промовчати, поступитися, вибачитися, щоб уникнути сварок та конфліктів?

  отже,я вважаю ,що не потрібні ані багатства, ані кар"єра,якщо не має злагоди у родині. а якщо в сім"ї лад, то нащо ж клад?