Української літератури твір " яким я уявляю людське щастя " (за творчістю О. Стороженка, Б. Лепкого, Л. Костенко і В. Симоненка. ​

Важко описати що таке щастя взагалі. І також важко визначити, яку людину можна вважати по-справжньому щасливою. Щастя це, напевне, той стан душі коли навкруги світ в найяскравіших кольорах і посмішка не зникає з обличча. Але існує багато питань. Чи завжди щастя це гроші? Чи завжди щастя це душевна втіха?

Я вважаю, що та людина щаслива, яка знайшла для себе  золоту середину, коли матеріальне урівноважене з духовним. Як що до мене, то я - щаслива людина.

 Я почуваю себе саме так коли я дарую щось гарне близьким і вони тішаться, коли я даю слухати комусь музику або показую фото, яке мені подобається, і людині воно теж справді подобається, коли спрацьовує закон подвійних випадків (бо я в нього вірю), коли немаю ніяких сумнівів, коли в мене купа цікавих ідей, а саме головне коли я починаю щось дуже сильно хотіти і мрія неодмінно збувається. Тож по-справжньому щасливі люди ті, чиї мрії здійсенюються

батько та ненька - найрідніші. вони дали нам життя. батьки навчили нас вимовляти перші слова, робити перші кроки, вони передали нам свої знання та уміння. батько та мати вчать нас добру і подолати життєві труднощі. батьки та діти-це одне ціле, яке нічим не роз"єднаєш. вони чекають від нас любові, ласки, поваги, доброти. все це сповнює їхнє життя радістю. я люблю своїх батьківі вони всі зусилля, щоб я росла/ріс людиною з великої літери.

одного разу мені наснився сон, що я потрапив у снігове містечко. все в ньому було зі снігу. я йшов сніговим лісом і бачив , як колобок котиться по стежці назустріч зайчику. а хитрюща лисичка, чекає на свою здобич під кущем. а ось катигорошко вирушає у подорож, щоб врятувати свій народ. я прокинувся і ще довго пригадував чарівний сон.