Синтаксичний розбір речення поезія-це завжди неповторність якийсь безсмертний дотик до душі​

орел парив високо у небі, шукаючи свою здобич.

після вдалого виконання завдання, сашко парив немов орел серед хмар.

хвилі безкрайнього океану разгойдували новеньку яхту.

широкий, неосяжний степ розкинувся, мов могутній океан.

під лежачий камінь вода не тиче

родина корабель, що несе людину через бурхливе життєве море. без родини людина не зможе перепливти життєве море. без родини людина не зможе навчатися, самостійно жити в самотності і без любові. без родини людина, як ластівка без крил своїх. як соловей без свого співу. як пісня без слів. для людини родини, це все. без родини людина не матиме опіки над собою!

якщо ти не будеш говорити на своїй рідній мові, то тебе не можна буде назвати справжнім українцем! адже якщо ти не будеш розмовляти на своїй рідній мові ти не зможеш залишатися справжнім українцем, бо коли ти не розмовляеш на свої рідній мові ти будеш втрачати те що дали тобі твої батьки. адже це твої батьки навчили тебе розмовляти саме на цій мові, бо це так само і мова твоїх батьків, прадідів. це мова твоєї батьківщини! це мова твого народу!