1) І хороше і дивно і радісно стає мені малому в цім світі.
2) Рідна мова не степ, не хата, а народу мого душа.
3) То сонний сон вертає вже додому гнуздечки срібні випустив із рук.
Повний синтаксичний розбір реченнь ​

пісня завжди іде пліч-о-пліч з людиною. коли нам добре, ми співаємо веселі пісні, танцюємо,веселимося. а коли погано на душі,  коли не можливо сказати і описати ту біль, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти. у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.важко було б пережити самотність і печаль без пісні.

одне з найважчих завдань- вчити інших тому, що вмієш. для цього треба багато терпіння і вміння зацікавити новачка. на це не всі здатні. але ті, хто змогли поділитися своїм вмінням, часом, увагою, отримують вдячного учня, який може продовжити справу вчителя. новачок дивиться зі свого кута на все, що вказує майстер. він може навіть побачити те, чого не помічає вчитель, бо вже на деякі звичні речі не звертає уваги. і спроби відповісти на   незвичні питання, часом приводять до нових відкриттів у знайомій справі.

  таким чином, навчаючи майстер сам вчиться розумінню, терплячості та вмінню дивитися на речі під новим кутом. 

у гарного майстра- учень перевершитьт вчителя. 

навіть від одного доброго слова стає краще й тепліше на душі. треба бути уважними до людей,берегти й дбати один про одного. доброта - це те, що може почути глухий і побачити сліпий. коли ти всім своїм серцем і відкритою душею бажаєш комусь того, що б побажав собі самому, то тоді і на серці просто добре стає. бажати добра людям необхідно, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. відданість людям, тепло і душевна доброта обовязково повернуться до тебе утоптаною стежиною добра. і люди будуть до тебе ставитись так само.

осiннiй лiс приваблюе своею красою.з дерев кольоровi листочки.пiд ногами шурудить листя.

берiзка одягла жовте плаття та засумувала.креслатий дуб не скидае листя,воно ще тiльки потемнiло.а ялинки не сумують,вони весело шумлять своiм зеленим гiллям.

лiсовi тварини восени заклопотанi.бiлка ховае у дупло горiхи та шишки.ведмiдь накопичив жиру,зараз шукае мiсце для зимовоi сплячки.