Достигла нива колосиста і зріють яблука в саду

погода перед грозой, необычайно прекрасна. небо с одной стороны затянуто темно-серыми тучами, а с другой кажетчя небо голубое, но постепенно, примерно за пол часа, небо затягивается полностью, и кажется, вот-вот как пойдет гроза. перед грозой может греметь гром, сверкать молния. а в груди, такое ощущение, вренами страха, временами радости, дует холодный развеевающий волосы ветер. где-то вдалеке, видны просветы солнца. вскоре пойдет дождь, точнее ливень, а верней

однажды шли мальчики по лесу.видят грибы .только они необычные шляпки зленые , а ножки коричневые.сорвали грибы мальчики а они закричали.не рвите нас .мальчики испугались.

дальше раскажи как они рассказали что они последние гворящие грибы в мире растений

осінь – гарна пора та ностальгічна пора…пора світлого смутку, різнокольорового листя та дощу. я вважаю, що дощ – це просто неймовірна погода.можна комфортно влаштуватися на підвіконні, дивитися на сповзаючі по склу краплини і просто мріяти з чашкою запашного чаю.а можна вдягнутися, взяти парасольку та піти на прогулянку з друзями. сміятися та хлюпати по лужах.адже ми самі створюємо настрій, тому саме ми можемо створити «свій» дощ…

школярі, розв"яжіть ребуси і кросворди, розвивайте свою кмитливість!