Сучасний героїзм інколи непомітний для очей, не те що через об’єктиви фото- та відеокамер. Герої можуть жити за стіною, їхати у громадському транспорті, стояти у черзі, допомагати знайти необхідну вулицю. Сучасні герої – це не лише воїни: це і їхні рідні, котрі попри біль і розпач відпускають їх на війну; це лікарі, які у польових умовах рятують життя оборонців; це цивільне населення, котре, втративши все, не опускає руки; це батьки, які після смерті своїх дітей знаходять сили жити далі; це матері-одиначки, котрі самотужки ставлять на ноги своїх чад; це смертельно хворі, котрі хапаються за життя і до кінця борються з недугою; це випускники інтернатів, які потрапляють у життєвий вир і виборсуються з нього самотужки; це параолімпійці, котрі гідно представляють обличчя України і звичайні люди з обмеженими можливостями, які вміють насолоджуватися життям, чого часто бракує фізично здоровим.
Але ми у своїх клопотах не завжди це помічаємо, бо справжній героїзм – найчастіше тихий. Облич у нього багато, варто лише захотіти побачити їх.
мова — це характер і духовна могутність народу. саме він дає їй силу й красу. у своїх піснях він творить зразки неперевершеної поезії, а його генії і таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї культури найкрасивіші троянди. отакі квіти вплели в той вінок і т. г. шевченко, і леся українка, і олександр довженко, і олесь гончар та інші генії українського народу. нас, українців, знають інші народи по безсмертних творах наших співвітчизників. краса українських народних пісень давно до себе увагу видатних знавців фольклору і в нас на батьківщині, і за її межами. один з російських письменників натхненно сказав про українське слово: "українська музика та поезія є найрозкішніша, найзапашніша з усіх гілок світової народної творчості". саме українські думи передавалися національними гомерами-кобзарями, які дивують розмахом козацької відваги. на високості людського духу підносить мову рідної україни геній тараса шевченка. у його творах легко і природно звучить слово. я пишаюсь і плекаю кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших предків. треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим.
Популярные вопросы