Складним із сурядним і підрядним зв'язком е реченння
А Ой зозуле, зозуленько, нащо ти кувала? (Нар. творчість).
Б Князівна візьме ще багато книжок, і їй буде здаватися, що вона вдома
(Р. Іванченко).
в Ой вербо, вербо, де ти росла, що твоє листячко вода знесла (Нар. творчість).
Г Вона боялась осені холодної, ая боялась шуму й суети (Л. Костенко

Людина — найрозвиненіша серед істот планети земля. це особа, наділена надбаннями культури: духовної, матеріальної, культури взаємовідносин, екології. екологічна культура є однією зі складових загальнолюдських відносин людини й довкілля. у школі нам багато говорять про те, що людина має бути доброю, освіченою, культурною. культура — це дотримання загальнолюдських морально-етичних норм взаємин між людьми. останнім часом дедалі частіше почали говорити про екологічну культуру людини, про екологію як науку, яка включає відносини і довкілля: використання природних ресурсів, збереження природних багатств, охорону природних об’єктів. мабуть, екологічні проблеми так гостро стоять тому, що тривалий час наших людей виховували передусім політично грамотними, відданими певним ідеям. ліс, земля, річки, озера, мовляв, є і будуть завжди. та з кожним роком наша планета дедалі більше забруднюється. багато річок, озер перетворилися на болота й зовсім висохли через те, що люди забруднювали їх шкідливими речовинами, ві і не про них. народна мудрість говорить: «які люди, така й природа довкола них». і це і правді так, бо тільки від нас залежить, у якому стані буде середовище, що нас оточує. адже чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. часом ми забуваємо це правило, і, відпочиваючи в лісі чи біля ставу, залишаємо після себе і сміття. екологічна культура передбачає і піклування людини про природу: не зливані в природні водоймища отруйні речовини, дбайливо перероблювати відходи. і не тому, що якась інстанція оштрафує, а тому, що це обов’язок людини, яка є часточкою цього навколишнього середовища. я вважаю, щоб підняти культуру людини, потрібно до шкільної програми ввести курс «екологічна освіта» для учнів 5—11 класів. щоб кожен знав, яку йоду він п’є, чим дихає і як це все поліпшити та зберегти для нащадків.

підкреслимо грамматичну основу: народ (підмет) - однією лінією та творив (присудок)- двома лініями.

український - хвилястою лінією (означення)

свою - хвилястою лінією

мову (пунктир) - додаток

віків - обставина(крапка з комою)

заносячм до мовної скарбниці добірний нектар слова - дієприслівниковий зворот підкреслюємо увесь як обставину (крапка з комою)

 

надпишемо частини мови: український - прикметник, народ- іменник, творив - дієслово, свою - займенник, мову-іменник, - прислівник, віків - іменник, заносячи - дієприслівник, до - прийменник, мовної - прикметник, скарбниці - іменни к, добірний - прикметник, нектар - іменник, слова - іменник.

 

визначимо тип речення: просте двоскладне речення, поширене, повне, розповідне, неокличне,   ускладнене дієприслівниковим зворотом.

 

перебудуємо речення: український народ творив свою мову віків та заносив до мовної скарбниці добірний нектар слова.

 

"заносячи" ми замінили "заносив", утворилося дієслово-присудок. заносив у реченні буде присудком і підкреслюється двома лініями. сам зміст речення не змініться, але речення буде ускладнене не дієприслівниковим зворотом, а однорідними членами (присудками)

 

відзначте мою відподь кращою, я старався 

цікавий співрозмовник

я люблю розмовляти з людьми, які багато читають, адже вони багато знають і вміють розповідати цікаві історії. ще на мій погляд гарний співрозмовник – це людина вихована, яка вміє слухати, не перебивати.

мені дуже подобається спілкуватися зі своїми друзями, тому що вони розпові про цікаві речі, з ними інтересно і весело. ще я дуже люблю розмовляти з людьми, які багато подорожують. вони розпові про різні країни, а моя мрія побачити увесь світ.

але найкращі співрозмовники для мене це мої батьки. з ними я можу розмовляти про все на світі. у нас немає тем на які б ми не могли . вони завжди вислухають, а якщо треба дадуть слушну пораду.

[ш ч  е д р о]

[з в о р у ш л ие в и й]

[л' ю д с' к о і]

[ж ие т' е  в и й]

(все підкресл. - наголос)