Якби я став чемпіоном, то то оселився б.
Коротка відповідь!
Заздалегідь дякую! ​

скелі,облиті світлим сонцем,почали темніти.

жила-була пташка. вона дуже любила гратися під сонцем у лісі. одного сонячного дня, коли вона була дуже захоплена грою з своїми птахами-друзями вона побачила зайчика, який   попав у пастку мисливця. заєць благав її йому, але тільки одна вона йому . її друзі не хотіли зайчику, та ще й ображали його. бідний зайчик вже плакав коли до нього прилетіла пташечка. вона сама хотіла йому , але вона була дуже слабка і не могла нічим . потім вона полетіла до людських осель і   прохала людей бідному зайчику. ніхто з людей не хотів тратити свій час на якогось безглуздого і неуважного   зайця. але один хлопчик тарас пішов за пташкою і допоміг зайчику вибратися із біди. через три дні зайчик прийшов в гості до пташки і подякував їй, за те що вона йому вибратися із пастки   мисливця. вони ще довго гралися з зайчиком і назавжди залишиль друзями.

у рябчика в снігу два порятунки: перший — що під снігом тепло ночувати, а другий — сніг тягне з собою на землю з дерев усяке насіннячко на поживу рябчикові. під снігом рябчик шукає насіннячко, робить там ходи й віконечка вгорі для повітря. ідеш іноді в лісі на лижах, дивишся — з’явилася голівка й сховалася: то рябчик. навіть і не два, а три порятунки рябчикові під снігом: і тепло, і їжа, і сховатися можна від яструба.тетерук під снігом не бігає, йому б тільки переховатися від негоди. ходів великих під снігом, як у рябчика, у тетерука не буває, але влаштування квартири також чепурне: позаду відхідок, попереду дірочка над головою для повітря.сіра куріпка в нас не любить зариватися в сніг і літає ночувати в село на токи. перебуде куріпка ніч на селі й уранці летить по корм на те ж саме місце. куріпка, як я помітив, або дикість свою втратила, або ж від природи нерозумна. яструб помічає її перельоти, і, буває, вона тільки вилітати намірилась, а яструб уже чекає її на дереві.тетерук, я вважаю, значно розумніший за куріпку. одного разу було зі мною в лісі таке. іду я на лижах; день гарний, добрий мороз. відкривається переді мною велика галявина, на галявині високі берези, а на березах тетеруки живляться бруньками. довго я милувався, але нараз усі тетеруки кинулися вниз і позаривалися в сніг під березами. тієї ж миті з’явився яструб, упав на те місце, де позаривалися тетеруки, і почав ходити. просто над самими тетеруками ходить, а догадатися не може копнути ногою й схопити. мені це було дуже цікаво. : «якщо він ходить, то, певно ж, чує їх під собою, і дуже ж розумний яструб великий, а того немає, щоб догадатися й гребнути лапою на якийсь вершок чи два в снігу».ходить і ходить.забажалося мені тетерукам, і почав я підкрадатися до яструба. сніг м’який, лижі не шелестять; та тільки я почав об’їжджати кущами галявину, раптом провалився крізь присипаний снігом ялівець по самі вуха.вилазив я з провалу, звичайно, уже не без шуму й гадав: «яструб це почув і полетів».виліз і про яструба вже й не думаю, а коли галявину об’їхав і виглянув із-за дерева, яструб просто переді мною на короткий постріл ходить у тетеруків над головами. я вистрілив. він ліг. а тетеруки так були налякані яструбом, що й пострілу не злякалися. підійшов я до них, торохнув лижею, і вони з-під снігу один за одним як почали, як почали вилітати; хто ніколи не бачив, зомлів би.