кожна рідна мова по-своєму прекрасна.вона,мов неповторний самоцвіт,виграває всіма барвами веселки,має своє звучання,свою власну неповторність і красу.кожне рідне слово-це ніби діамантова намистинка на величезному разку нашої пребагатої мови.у великому мовному запасі вибрати слово - то велике вміння.це мова,якою ми розмовляємо й думаємо,без якої не мислимо свого існування.рідна мова - неоціненний скарб,який потрібно не тільки любити,а й берегти як зіницю ока.
Ответ дал: Гость
Моя стара лялька. до цих пір я граюся цією іграшкою. коли я була ще маленька, моя бабуся з чорного трикотажу пошила мені ляльку-негритянку. лялька м"якенька та ніжна на дотик, тому що всередині у неї такий матеріал, яким набивають подушки. я назвала її мері. мері - невелика, сантиметрів тридцять у висоту. у неї чудові сині очі, які бабуся вправно вишила, та яскравий червоний ротик. вона привітно усміхається, і ця усмішка помітна здалеку. у мері багато суконь, є спіднички, блузки, кофтинки, джинси і навіть шорти. це все зробили ми з бабусею разом - так вона вчила мене шити. найбільше мені подобається її "весільне вбрання": сніжно-біла суконька з капелюшком, вигадливо прикрашеним різнокольоровими стрічками та бусинами. я вже ніби виросла з того віку, коли дівчатка граються з ляльками, але полюбляю інколи сісти за швейну машинку та порадувати себе й мері обновкою.
Популярные вопросы