З поданих слів побудуй словосполучення. Познач головне і залежне слово. У дужках укажи вид словосполучення.
1. Квіти, долина.
2. Зігрітися, на, сонце.

кожна людина мріє здобути гарну професію,стати успішною,досягти чогось у житті.а для цього треба докласти неабияких зусиль.навчаючись ми створюємо наше майбутнє.і яким воно буде успішним чи ні залежить тільки від нас.для того щоб отримати спеціальність у вищому навчальному закладі треба добре вчитись у школі.

отже,знання-це багатство,яке ніхто не зможе в нас забрати.маючи такий скарб,ми зможемо досягти успіхів у житті.

погода перед грозой, необычайно прекрасна. небо с одной стороны затянуто темно-серыми тучами, а с другой кажетчя небо голубое, но постепенно, примерно за пол часа, небо затягивается полностью, и кажется, вот-вот как пойдет гроза. перед грозой может греметь гром, сверкать молния. а в груди, такое ощущение, вренами страха, временами радости, дует холодный развеевающий волосы ветер. где-то вдалеке, видны просветы солнца. вскоре пойдет дождь, точнее ливень, а верней

      я дуже люблю свою маму.за що? за те що вона,піклується про мене,якщо в мене щось не виходить вона мене підтримує,дає поради.іноді вона мене сварить,але цим вона мене вчить на майбутнє.вона дуже лагідна та турботлива матуся.я як її дитина,іноді на неї ображаюся,але все одно я не можу так,щоб з нею не помиритися.

      я вважаю,що вона в мене найкраща мама у світі.вона нас годує,мене виховує,вчить на моє майбутнє життя.мама мене вранці розбудить,скаже на мене щось лагідне,потім я поїм,вдягнусь,а коли йду до школи вона мене поцілує у щічку,і мій настрій одразу стає кращим.

      за це я її і люблю.не цурайтесь своєї матері,бо вона ваша найрідніша людина!

за давніх-давен в ущелині ліванських гір, повз які тягнеться торговельний шлях, гніздилася впродовж кількох століть ватага розбійників. не мали вони ні доброго ремесла, ні того, що зветься домом. єдине, що передавали вони в спадок своїм нащадкам,— це злодійське, грабіжницьке ремесло, вміння відбирати золото й скарби. бо шляхом тим часто проходили багаті каравани. і хоч як охороняли купці своє добро, але злодії-розбійники щоразу перехитряли їх, бо були великі мастаки на витівки. і всяк, хто їхав сюди, страшенно боявся попастися лиходіям до рук. навіть військо самого султана не могло встояти проти знахабнілих розбишак.і ось правителі того краю зібралися, щоб вирішити, як краще й швидше приборкати ватагу.