Тези до тексту: Історія письма.

я дуже люблю ходити у походи. це дуже цікаво! бігаєш на свіжому повітрі, граєш та розважаєшся! зазвичай я ходжу у похід з друзями, влітку, коли ще не дуже спекотно, але й не холодно!   зазвичай ми варимо кулеша, або смажимо шашлики!   мої друзі колись не любили ходити на природу, але коли я одного разу "витягнула" їх на свіже повітря, вони настілки пройнялися цією казковою атмосферою, цією цілковитою тишою і журчанням струмка що ми дуже стомлені , пройняті казковими ароматами та радістю поверталися додому. цього літа я хочу ще раз побувати в поході але з ночівлею бо мрію побачити справжню нічного метелика. я що якщо дуже хотіти то твої мрії обов'язково здійсняться!

-привіт, васильку. 

-привіт, маринко. 

-як у тебе справи?

-добре, а у тебе?

-також. ходімо до мене додому на чай.

-ходімо!

родина-корабель, що несе людину через бурхливе море життя. родина є нам завжди, кожну мить нашого життя. наші батьки завжди про нас піклуються. всі напевно знають, що родина найголовніше в житті кожного з нас. може деяким дітям не пощястило і в них немає батька, або мами, або геть сирітка, це дуже погано. родина завжди . не дарма кажуть "родина-корабель, що несе людину через бурхливе море життя" і, це велика правда.

це відбулося в другому класі, коли ми з подругою поверталися зі школи додому.ми почули як хтось жалібно нявкає, а коли обернулися, то побачили: на дереві сидить кішка і не може злізти. я запропонувала подрузі, щоб ми зняли її з дерева, але вона відмовилася, сказавши: " навіщо вона тобі потрібна, вона ж не твоя."краще підемо додому. а кішку хтось зніме.але я полізла на дерево. кішка залізла так високо, що я ледве її дістала. через цей випадок я посварилася зі своєю подругою.  коли я прийшла додому, мама, побачивши, що в мене порвана куртка, стала лаяти мене.та коли я розповіла їй, що врятувала кішку, вона мене похвалила.  потрібно любити і всім беззахисним тваринам, а не тільки своїм!