Від поданих слів утворити за до часток форми слова.
Записати їх і скласти з ними речення.

Боролись, живе, носить, полетів, здолають.

радісно-сумно,довго-повільно,ясно-похмуро,ніжно-жорстоко,любо-(незнаю),казково-реально.

 

 

ну как-тот так: )

Мій кращий друг (твір-розповідь) ¥ми з хлопцями з нашого двору любимо купатися і загоряти на озері, розташованому в одному з передмість. туди ми відправляємося на велосипеді. спочатку їдемо по шосе, потім звертаємо на путівець — ґрунтову дорогу. ми не дуже поспішаємо, милуємося околицями, іноді робимо привали. а коли добираємося до потрібного нам місця, зовсім забуваємо про час. лежимо на березі після купання, розповідаємо різні історії, будуємо з піску замок, слухаємо магнітофонні записи. одного разу до нашої компанії приєднався новачок. родина цього хлопчика недавно оселилася в нашому будинку і навіть у нашому під'їзді. у нього, як і в нас, був велосипед. у неділю ми, як завжди, поїхали до озера. добралися туди без пригод. із розбігу кинулися у воду, змагалися в плаванні. новачок, його звали сашко, пірнувши трошки, незабаром вийшов на берег, а ми ще довго плавали. посинівши від довгого перебування у воді, ми лягли на пісок і почали глузувати із сашка: «що, боїшся води? » хлопчик сказав, що не вміє плавати. «у нашому класі навіть дівчиська плавають! » — сказав я, відчуваючи на собі схвальні погляди товаришів. сашко промовчав. назад ми поверталися тією ж дорогою. але дорогою зі мною сталася неприємність: спустило колесо велосипеда. хлопці, посміюючись і вже жартуючи з мене, проїхали мимо, а сашко зупинився. «давай », — запропонував він. ну чим він міг , якщо ні в мене, ні в нього не було під рукою велоаптечки? «ти їдь, — відповів я йому, — а я як-небудь пішки. до будинку вже недалеко». сашко сказав: «підемо разом». ми йшли й котили свої велосипеди, розмовляли на різні теми. однак мені всю дорогу не давало спокою те, що ми глузували із сашка за його невміння плавати. але ж тільки він не кинув мене в біді. «я буду учити тебе плавати, — сказав я сашкові. — ти ще здивуєш хлопців своїм умінням. ти справжній друг».¥

смі спробую.

 

я- ідеальна людина. ні, я зовсім не безгрішний, чи найгеніальніший. зовсім, ні! але в мене попереду ще багато років, і значить, я можу розвинутися до небувалих висот, якщо буду старанним   та люблячим. я багато чого не знаю і зможу навчитися будь-чому, бо в мене нема стереотипів. в мене ще не сформувався характер, а значить, я можу змінитися накраще. в своєму перехідному віці у всьому сумніваюся і відкритий до незвичного, незаплямованого. знаю помилки попередніх поколінь та батьків, тому можу їх не повторити.

я-ідеальний учень життя. а це значить, що я-ідеальна людина.

чи потрібно читати книжки?

читання – це одна з радостей життя. ця радість полягає у тому, що читаючи книгу, переживаєш усі події разом з її героями, немов переносишся у інший світ, стаєш свідком цікавих та захоплюючих подій, ситуацій, до яких портапляють герої, уявляєш їх , яке може дуже сильно відрізнятися від нашого… 

 

окрім того, читання розвиває нас. завдяки книзі ми стаємо мудрішими, набуваємо життєвий досвід. а освітні книжки є для нас джерелом знань у всіх галузях життя. 

 

для мене читання - одне з улюблених захоплень дитинства. ще маленькою я дуже любила слухати, як бабуся або мама читали мені казки, а потім моя уява малювала образи головних героїв у моїх снах та мріях. 

 

у епоху нових відкриттів, коли технологічний прогрес дійшов до вищої точки і існує багато екранізацій відомих літературних творів, книга все одно залишається чимось дивовижним. і фільми не можеть нам її замінити, а, можливо, лише доповнити. 

 

отже, читати книги треба не лише тому, що вони збагачують наші знання, а й тому що книга - це наша духовність.