Випишіть дієслова у дві колонки за дієвідмінами.
Знати, стукотіти, кроїти, наколоти. свистіти, белькотіти, оборонити, гуркотати, одужати, стелити, краяти, хилитися, спізнитися. відкрити, хропіти, бачити, збороти, свистіти, ударити, пищати, знехтувати, сипати, зважити, оцінювати, тягти, дирчати, зморитися, схотіти.

надворі

наскрізь

навтьоки

безконечно

повільно

міцно

заможньо.

Вибирати не можна тільки батьківщину кажуть, що риба шукає, де глибше, а людина - де краще. кажуть, що батьківщина там, де м'якіший хлі в. коротич і їдуть люди часом за кордон - за кращою долею та за грошима. але ж іще шевченко писав: немає в світі україни, немає другого дніпра, а ви претеся на ("і мертвим, і ") може, й не дуже весело зараз в україні, але покинути її - те саме, що покинути рідну матір через те що вона, мовляв, хвора. не вибирають люди матір, не можна вибрати й баьківщину, як це прекрасно сказав у своєму вірші в. симоненко. коли м. рильський у справах був змушений деякий час жити в парижі, серце його линуло додому: "тужу за вами, солов'ї вкраїни! ". часом тільки на чужині людина починає розуміти, що для неї означає рідний край. ілували пил київскої землі канадці, які недавно ще українцями звались. (в. коротич) ні, не можна відмовлятись від рідної землі, якщо ти - людина. тим більш, що вона напрочуд красива, наша земля, і краси її та історії не затулять для справжніх людей жодні економічні негаразди. і сьогодні, як за часів тараса шевченка вітер віє, степи, лани мріють, між ярами, над ставами верби зеленіють. і як за часів лесі українки "коло сіл стоять тополі, розмовляють з вітром в полі". такий само чесний, працьовитий, волелюбний народ живе на українській землі, чиєї "правди сила ніким звойована ще не була" (п. тичина). звучить вільно наша солов'їна мова. ти сьогодні зазвучало, як початок, як начало, як озброєння всім видне, слово наше рідне. (п. тичина). зазвучало слово безсмертної народної мови, якої можна навчатися у трави - веснянки, у гори крутої, в потічка веселого, що постане річкою, в пагінця зеленого, що зросте смерічкою. (а. малишко). інакше кажучи, мови, якої можна вчитися у всього, що зветься рідним краєм - україною. не завжди легко жилося українському народу, та завжди справжні сини свого народу любили неньку-україну. кров'ю обкипіла вся наша давнина, кров'ю затопила долю україна (леся українка) багато скрутних часів зазнала вона протягом своєї героїчної і трагіч-ної історії. знала поневолення і війни, та знову і знову ставав на її захист україни народ, нищив ворогів і відбудовував міста і села, бо любили справжні українці свою батьківщину попри все. для того, щоб бути патріотом своєї держави, треба не співати п'яними голосами "ще не ", а потім тікати за кордон, щоб "тинятись по чужбинах, аж доки дідько всіх не забере" (в. симоненко). і не обвинувачувати у своїх негараздах інші народи - ніколи цього не робив такий беззаперечний патріот, як тарас шевченко, або о. гончар, що казав: "ми поважаємо патріотизм кожної нації, бо ми самі патріоти". треба бути відданим їй серцем і працювати, щоб розквітла вона ще пишніше, ніж зараз. кожен з нас може зробити у цю справу свій внесок. головне, пам'ятати "яких батьків ми діти" і любити батьківщину більше, ніж власний добробут. тому я хочу повторити слова в. сосюри: любіть україну у сні й наяву, вишневу свою україну, красу її, вічно живу і нову і мову її солов'їну. всією душею бажаю: живи, україно, квітни, мужня моя красуне, україна-пісня, україна-воїн, україна-трудівниця!

осiннiй лiс приваблюе своею красою.з дерев кольоровi листочки.пiд ногами шурудить листя.

берiзка одягла жовте плаття та засумувала.креслатий дуб не скидае листя,воно ще тiльки потемнiло.а ялинки не сумують,вони весело шумлять своiм зеленим гiллям.

лiсовi тварини восени заклопотанi.бiлка ховае у дупло горiхи та шишки.ведмiдь накопичив жиру,зараз шукае мiсце для зимовоi сплячки.

і. речення просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене, розповідне, неокличне.

тоді - коли? обставина, прислівник

ніхто- хто? підмет, займенник

не чув - що робив? присудок, дієслово

не - заперечна частка, не є членом речення

про - прийменник, не є членом речення

перетворення - що? додаток, іменник

природи - чого? додаток, іменник.

 

або    в золотому саду - поширена обставина місця.

 

 

іі. речення просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене, питальне, неокличне.

ви - хто? підмет, займенник

бачили - що робили? присудок, дієслово

міста - що? додаток, іменник

золотому - якому? означення, прикметник

в саду - де? обставина, іменник

в - прийменник, не є членом речення

 

 

ііі.    речення просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене, розповідне, неокличне.

тепла - яка? означення прикметник

осінь- що? підмет, іменник

тихо - як? прислівник, обставина

ступає - що робить? присудок, дієслово

вулицями - чим? додаток, іменник

києва - чого? додаток, іменник

 

або вулицями києва - поширена обставина місця.