Твір-опис картини „Березневий ранок"​

кожній людині   мила своя сторона. на рідній землі людина почувається господарем. тут вона наполегливо трудиться, отримує задоволення від життя. на чужині людина завжди почувається незатишно, залишається чужою, сумує за своєю домівкою. там вона ніколи не почуватиметься вільною та щасливою. їй не вистачає тепла рідного дому, друзів. лише рідна земля дарує кожному з нас впевненість у собі.   любіть свій рідний край,свою землю! .

народна мудрість говорить: «щоб справжньою людиною стати, тре ба добре працювати». отже, праця — це першооснова людського життя, яка створила людину. а тому, мені здається, без праці немає справжньої людини. над великою силою праці я задумався ще в дитинстві. а мені в цьому казка «дідова дочка і бабина дочка». дідова дочка виросла у праці. праця зробила її лагідною, людяною. а бабина дочка — нероба, ледача, за що і була покарана. і тоді я прийшов до висновку: щоб чогось досягти, треба працювати. побажання синові вирости справжньою людиною звучить у поезії м. рильського «синові». батько хоче, щоб його син виріс справжньою людиною: чесною, працьовитою, чуйною, люблячою, вірним слову і обо в’язку. ще одна народна мудрість гласить: «земля не може жити без сонця, а людина без щастя». тому мені здається, що людина повинна бути ще і щасливою, мати багато гарних друзів. такою, на мою думку, має бути справжня людина.

наша столиця — велике місто, в якому є безліч вулиць, скверів, будинків, площ, музеїв, театрів, шкіл, університетів, лікарень, магазинів. у києві життя стрімке і непередбачуване, але, якщо хочеться тиші, можна прогулятися в парку, сквері, помилуватися знаменитими київськими каштанами, подивитися на пам'ятники т. г. шевченку, богдану хмельницькому, або золоті ворота.ми пишаємося цим красивим і величним містом. і з упевненістю вважаємо, що київ — місто незвичайне. найвідомішими місцями києва є центральна вулиця міста хрещатик і андріївський узвіз. на них завжди багато туристів, які фотографують, купляють сувеніри, або просто з жителями столиці. і їм є що розповісти про рідне місто

жила-була пташка. вона дуже любила гратися під сонцем у лісі. одного сонячного дня, коли вона була дуже захоплена грою з своїми птахами-друзями вона побачила зайчика, який   попав у пастку мисливця. заєць благав її йому, але тільки одна вона йому . її друзі не хотіли зайчику, та ще й ображали його. бідний зайчик вже плакав коли до нього прилетіла пташечка. вона сама хотіла йому , але вона була дуже слабка і не могла нічим . потім вона полетіла до людських осель і   прохала людей бідному зайчику. ніхто з людей не хотів тратити свій час на якогось безглуздого і неуважного   зайця. але один хлопчик тарас пішов за пташкою і допоміг зайчику вибратися із біди. через три дні зайчик прийшов в гості до пташки і подякував їй, за те що вона йому вибратися із пастки   мисливця. вони ще довго гралися з зайчиком і назавжди залишиль друзями.