Скасти два речення зі словами :уп'яте та у п'яте

1) Я вже уп'яте сюди пийшов. Уп'яте ти мене питаєш.

2) У п'яте речення краще поставити кому, тут, бачиш?

А тепер поїдемо у п'яте село, щоб нас і там відлупцювали, так?

(Підійде?)

з давніх-давен люди прагнули знань.

від одного покоління до іншого усно передавалися відомості про речі,що людям вижити: як добути вогонь,як хліб виростити,кого слід поважати,а кого ненавиді

зрозуміло,що здобуті народом знання,викладені письмово ,треба було укласти в найзручнішу форму,тож люди замислились: а як же це у прадавньому вавилоні,десь із чотири тисяч років тому,появилися перші "книжки".

отже,книжка не тільки дає змогу отримати знання і освіту,а й вчить,як на світі жить!

не можна чекати милості від природи після того, що ми з нею зробили. велике творіння  боже, колиска людства, втілення  краси i добра. з перших кроків людини на землі  вона годувала своїми , давала тепло . минали віки. людина розвивалася, розумнішала, вчилася користуватися дарами i силами i "довчилася", на жаль, до знищення хiросiми i нагасакі, до чорнобильської та японської катастрофи. а природа - це ж краса! це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі. все це оспівано в народних піснях) i в творах великих митців.i краса ця щедра. ліси - дарують нам свіже, повітря. поля годують нас хлібом, на луках i степах пасуться тварини, що нам молоко i м'ясо. годують нас рибою i несуть наші кораблі водоймища. i все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. адже людина сама - частинка природи. i щасливою може бути, лише за умови досягнення гармонії, в злагоді з довкіллям. в іншому разі вона перестає бути людиною. i так завжди. перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби - i тепер не оббереться лиха. споконвіку вважалося сенсом життя кожного: посади дерево, збудуй дім, вирости сина. нас на землі кілька мiльярдiв. якби ж то кожний посадив деревце! а якщо кожен знищить по дереву? ! схаменіться, люди! будьте людьми!