Акровірш на ім'я Сергій в!

найпрекрасніший подарунок, зроблений людям після мудрості, - це ларош фуко. яким я бачу справжнього друга? передусім він має бути доброзичливим, привітним, чуйним - адже людям такі потрібні добро, безкорисливість, увага. справжній друг має бути хазяїном свого слова, мати сучасні погляди на життя, уміти відстоювати свою точку зору. ще я хочу, щоб людина, з якою я дружу, уміла поводитися в суспільстві і завжди залишалася самим собою. я хочу, щоб він поважав людську особистість, а тому завжди був поблажливим, м'яким і поступливим.якостей, які повинен мати справжній друг, дуже багато, але передусім він має бути дійсно справжнім, а не підробним.справжній друг той, який прийде на завжди. народна мудрість свідчить: «не май ста рублів, а май сто друзів». і це так точно сказано! адже людина, що не має друзів, як жебрак.

1)

хай новий рік ввійде, як казка,у вашу затишну оселюй наповниться вона теплом і ласкою,достаток килимом постелиться.зоря різдва, мов світло ліхтаря,нехай веде вас до христа,і у вашім домі хай царятьздоров’я, радість, доброта.

2)

хай вам всевишнійтак примножить свої статки,щоб були в сім"ї достатки! в сейфах-злитки, в погребах-вино і сало.щоб у хаті і коморі те, що треба, тей стояло! день за днем, і крок за з новим щастям, з новим роком!

конвалія — невисока трав’яниста рослина. у неї два широкі загострені листки. квіти в конвалії білі, схожі на маленькі дзвіночки. вони дуже пахучі. квіточки зібрані в довгу китицю. конвалія — окраса весняного лісу.

людське неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

люди, їх мі усі вони зовсім різні й чимось неповторні. вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у цій пісні «червоне - то любов, а чорне - то журба»

бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.