Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. мабуть, в мене ще мак цвів у голові. розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. я одразу вхопив очами , що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже поклав очі на наклейки з автівками, а батьки були проти купувати їх. тож я витратив гроші на ці наклейки. та коли прийшов додому, якось мені неспокійно на душі було. соромно, хоч і грошей було на одну панюшку . і наклейки зовсім не радували. тоді я пішов до мами та виклав їй усе як на духу . від сорому моє обличчя налилося жаром . та мама сказала, що нічого страшного. якщо я зрозумів, що на чужому нещасті щастя не збудуєш , тож нехай це буде для мене урок . вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. в мене ніби камінь звалився з душі .
Спасибо
Ответ дал: Гость
скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості, на весіллі і на похованні.
у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.
коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.
важко було б пережити самотність і печаль без пісні.
Популярные вопросы