Написати твір-розповідь на тему: «Що цікавого я дізнався (лася) про походження українських прізвищ та їх написання».​

я сам из украины потому это правельно это значит что если ты попадеш в какую небуде сетуацию то это сетуация тебя научить чему небудь

якби я потрапив у давній київ то обовязково б прихопив з собою відеокамеру та фотоапарат. і ось я у давньому києві найперше я зніму на відео камеру того часних відомих людей.зберу зразки зниклих рослин.знайду стародавні книги.зніму на відео камеру війни битви.це все я забиру з собою у теперішній і ще види сьогодні зниклих тварин.думаю це все змінити уявлення про давній київ.

є ще люди сонні, наче сови,

а глухі до слова - це найгірш.

ти до рідної прислухайсь мови,

прокажи відмінки - це ж як вірш!

називний питає: хто ти? що ти?

хоче він про наслідки роботи

і про тебе чути лиш похвали,

щоб тебе як приклад називали.

родовий доскіпує свого -

хоче знати він: кого? чого?

і про тебе знать, якого роду,

що немає роду переводу.

все давальний дасть - не жаль йому,

але хоче знать: кому? чому?

знать про тебе, гожого на вроду,

що даєш і ти свому народу?

у знахідного свої потреби:

він - кого? і що? - питає в тебе.

і кого всі ми за друзів маєм,

і що друзі роблять нам навзаєм?

а орудний хоче знать: ким? чим?

у труді орудуй разом з ним.

хоче знать: що здатний ти утнути?

чим ти сильний? ким ти хочеш бути?

а місцевий - де? в якому місці?

хоче знати - у селі чи в місті?

кличний закликає всіх навколо:

гей, іване, петре чи миколо,

ви не будьте сонні та байдужі -

у житті нема нічого згірш.

рідна мова! в ній слова - як ружі,

а самі відмінки - наче вірш.надеюсь может тебе ето : )

план  i. мої міркування перед вибором.  ii. мої життєві орієнтири.  1. моє ставлення до життєвого досвіду батьків.  2. вплив дитячих масових організацій на подальший життєвий вибір.  3. не бути знаряддям чужої волі.  4. моє ставлення до молодіжного руху.ііі. не стояти осторонь від життя.  говорячи про молодіжний рух в україні, я повсякчас ніби ставлю себе перед вибором, до якої організації приєднатися. і в той же час розмірко­вую, чи потрібно це мені. у роки юності моїх батьків існувала лише одна молодіжна організа­ція — комсомол. мої батьки були комсомольськими активістами, проте це аж ніяк не їм у подальшому житті. змінився суспільний устрій — змінилось і ставлення до комсомолу. мої батьки дуже тепло зга­дують свої комсомольські роки, адже це були роки їхньої юності. комсо­мол виховував у них активну життєву позицію, проте це ніяк не відбило­ся на матеріальному забезпеченні нашої сім’ї. ус е життя мої батьки важко працюють, хоча і не завжди отримують за це заробітну плату. вони зви­чайні виробничники, чесні і порядні люди, але зараз цього замало. їх, зви­чайно, поважають на роботі, але повагою ситий не будеш. мені хочеться жити краще, ніж вони. я хочу добре вдягатися, мати хорошу машину, бо впевнений, що автомобіль — це не розкіш, а засіб пересування. але як до­сягти усього цього? чи потрібні для цього молодіжні організації, якщо вони аж ніяк не орієнтують у житті? кілька років тому я перебував у дитячій організації скаутів, але мені там не . крім звичайних життєвих навичок, які одержує ска­ут, статут організації вимагає повного підкорення волі дорослих началь­ників, навіть тоді, коли начальник у чомусь помиляється. мене не лякає сувора дисципліна, бо я мрію стати військовим, але не хочу бути сліпим знаряддям чиєїсь волі. зараз існує багато молодіжних організацій, посилилась участь молоді у всіляких партіях, проте я не впевнений, що це потрібно самій молоді. іноді лідери цих самих партій, спираючись на молодь, досягають числен­них голосів на виборах, але потім нічого не роблять ні для своїх виборців, ні для кого іншого. мене більше приваблює молодіжний рух в цілому, як от: «молодь проти сніду», «молодь проти ядерного озброєння», екологічний рух. проте я не впевнений, що для цього необхідно кудись вступати. мені здається, що для цього достатньо бути порядною людиною, бути грома­дянином. і якщо кожний із моїх ровесників відчує свою відповідальність за долю держави, за долю майбутніх поколінь, за долю людства, тоді і не буде у нас ні війн, ні чорнобилів. і це не високі фрази. це усвідомлення своєї причетності до світу, а значить, до життя.