Через дефіс пишуться всі прислівники в рядку

Г по/нашому, по/трохи, по/мисливськи
Б по/батьківськи, по/маленьку, по/твоєму
А хтозна/скільки, ані/звідки, коли/небудь
Д рано/вранці, сила/силенна, зроду/віку
В десь/інде, все/одно, видимо/невидимо

птахи нічим не відрізняються від нас людей. ми люди просто більш розвинені у плані іноваційних технологій , отже як нам милий рідний будинок, так і пташкам найрідніше своє гніздечко . гніздечко яке будувалося власними силами та зусиллями. гніздечко для якого птаха сама шукала матеріал, сама його плела. мабуть всім знайомий віршик про пташку яку зловив хлопчик і посадив у золоту клітку, а вона, незважаючи на сії дарунки, всеодно виривалася додому, до свого гніздечка. у російській мові є гарне прислів'я яке гарно описує цей випадок "везде хорошо, но дома лучше". тому де б пташка не зупинялась и незважаючи на скільки вона всеодно повертається назад. хоча вона теж може змінювати гнізда.  птаха- хоча і не людина та все одно розум має.

джерельце - джерело -  корінь джерел,

дзеркальце - дзеркало - корінь дзеркал,

дзвінкий - дзвін - корінь дзвін

усі  поважають і шанують людей розуму та слова, а    не сприймають серйозно. людина, яка багато говорить, мало чого робить.

у народі ще кажуть : «порожня бочка голосно гуркоче».  усі можуть обіцяти, а коли попросиш нічого не вміють. треба відразу казати, що ви зможете, а що ні. тому кожен з нас повинен    давати обіцянки, які зможе виконати.

…з діда прадіда цілюща й незрадлива сила вступає в кожного, хто зустрічає великодній ранок. дзвони церков не дзвонять, а виспівують на весь світ: «христос воскрес! » люди йдуть до церкви (адже всю ніч чекали цієї звістки) і з уст в уста передається: «христос воскрес! воістину воскрес! » вийнято найкращий одяг. усе, що сьогодні одягають, одягається вперше — готувалося до великодня. у кошиках, сплетених з лози, стоять паски, вода, яйця, усілякі смачності що у кого є: сало» ковбаса, пироги. і усе те прикрашено чистим білим рушничком, чекає на себе краплі свяченої води. а церква і довкола церкви — мов великий живий квітник. люди стоять у душевній тиші і просвітленості. …встало сонце. урочиста процесія виходить із церкви. рід признається до роду, христосується, дарує на пам’ять по душам померлих писанки і пасочки. і така велика радість панує над людьми, ніби щойно над цим окрайцем землі перелетіли святі.