одного сонячного дня з під землі з^явився малесенький росточок.обережно він розгорнув свої перші листочки і простягнув їх до сонця.все навкруги здавалося йому чудовим.випустив він ще декілька листочків,а потім декілька гілочок і незабаром перетворився у маленьке деревце. йому так рости і грітися на сонечку.
але раптом все навкруги стало темним, налетів страшенний вітер. без жодного жалю гнув і ламав він слабеньке деревце,зривючи з нього молоді листочки.деревце не витримало і впало на землю.йому здавалося,що більше ніколи не побачить воно сонця,не розправить свої гілки.аж тут виглянуло сонечко,ласкаво пригріло зламане деревце.і деревце відчуло нові сили,нове бажання жити.воно піднялось і росло далі.його стовбур ставв трошки кривим ,але це не завадило йому перетворитися у сильне дерево,якому вже не страшні вітри.
Ответ дал: Гость
усі свійські тварини походять від диких предків. найраніше, у середині кам'яного віку був собака; предками його були вовк і, можливо, шакал. наприкінці кам'яного віку були і свині, вівці, кози, велика рогата худоба, згодом — коні. свині походять від диких європейських і азійських кабанів, вівці — від диких європейських овець, кози — від гвинторогого козла, велика рогата худоба — від тура, коні — від тарпана і коня пржевальського. з глибокої давнини людина вела безперервний добір свійських тварин, залишаючи на розплід як плідників ті особини, в яких та чи інша спадкова ознака була найпомітнішою і найбільше задовольняла вимогам (економічним, естетичним тощо). усі інші особини не допускалися до розмноження і використовувалися для задоволення господарських потреб (на м'ясо, як робоча худоба тощо). спочатку цей добір був несвідомим (для задоволення потреб, без мети поліпшення чи виведення), а далі поступово почав набувати характеру примітивного методичного добору.
Щедра горобина росте у нас в україні ошатне дерево - горобина. щоосені визрівають на ній червоні ягоди, які стають дуже смачними після перших морозів. про це добре знають пташки. зимою, коли пухкий сніг вкриває землю, пташкам важко знайти їжу. звірям, що не у сплячку, наприклад, білкам, теж нелегко - холодно їм та голодно. тоді й стає в нагоді горобина: її ягідки висять на гілках, неначе запрошують пташок та звірів попоїсти. пташки та білочки радо пригощаються ягідками. до самісінької весни на дереві горобини працює "їдальня". а коли приходить весна, пташки та звірі віддячують щедрому дереву за добро: пташки захищають горобину від гусіні та інших шкідливих комах, а з ягідок, що заховали білочки, виростають нові деревця. так і вони один одному. і всім добре - і птахам, і звірям, і горобині.
Популярные вопросы