т.г.шевченко - найвеличніша постать в українській мові та літературі . у своїй творчості він приділяє значну увагу жіночій долі . він пише про ці проблеми тому , що рано залишився без матері і їм опікувалась сестра катерина .шевченкові поєми і кликали до помсти над тими , хто топтав жіночу честь , гідність і щастя .
серед таких є "причинна " , "тополя " , "русалка " , " утоплена " , " лілея ", " наймичка ". у кожній з них своя нещаслива історія кохання ,нещасливого з вини різноманітних факторів насамперед соціального.кожна з них - це прокляття тим хто згубив долю ,гідність, красу .адже це історії про знівечену або скалічену долю молодої дівчини . образи жінок у не лише багатостраждальні , але й високоморальні . саме він підніс кріпачку , матір на найвищу сходинку чистоти , глибини і вірності почуттів , моральної краси і материнської величі .
отже не дарма його називають майстром художнього слова , з великим серцем.
Популярные вопросы