Учому полягає естетика тексту філіппінського генерала д. макартура?

молодість — це не вік людини, це стан її душі, твердість волі, сила уяви, змога закохуватися, перевага відваги над стра­хом, захоплення й подорожами, висока працездат­ність людини. ніхто не стає старішим через те, що прожив ба­гато років. люди старіють лише тоді, коли позбуваються своїх ідеалів. роки морщать чоло, але втрата ентузіазму залишає зморшки на душі
якщо ваше серце довго сприйматиме красу, радість, відвагу, велич і силу від землі, люди­ни й вічного, ви тривалий час залишатиметеся
а коли у ваше серце проникнуть песимізм і цинізм, тоді ви справді постаріє (за д. макартуром).

тобі що потрібно з ним зробити? написати за ним твір чи пояснити його значення?

лагідним словом нікого не образиш, можна приклад з іншого прислів'я: слово не горобець, вилетить, не піймаеш. навіть коли робиш зауваження, треба казати це лагідним словом, а гострим, звісно ж заробиш собі тільки ворогів, бо в цьому виказується лише неповага до співрозмовника. згадаймо ж, як нам робить зауваження мати? лагідно, спокійно. звісно ж це приємно чути, а гострі слова нас ображають, нам це не приємно і ми починаємо казати у відповідь теж саме. виходить, що ми становимося ворогом тій людині, яка нас образила, а дружимо та спілкуємося з тією, яка лагідно звернулася до нас.

дошкуляти- виводити з терпіння,з рівноваги,досаджати словами,діями,завдавати неприємностей.

жевріти- догоряти без полумя,тліти,слабо світитися,червоніти,мріти.

планета- небесне тіло кулястої форми, яке обертається навколо сонця і світиться відбитим сонячним світлом.

сльози- безбарвна прозора солонуватарідина, яку виділяють розміщені в очній ямці залози при деяких фізіологічних або психічних станах.

. до маминого дня народження ми з бабусею вирішили підготувати для неї сюрприз. у новенький ящик насипали придбаного в магазині «садівник» ґрунту й висадили розсаду айстр сорту «міледі». майбутню «клумбу» прилаштували на кухонному підвіконні, адже там завжди сонячно. знаєте, що було найважче? не допустити, щоб мама ту розсаду побачила. коли мама прямувала до кухні, брат сергійко відволікав її увагу розмовами, а я у цю мить героїчно затуляла підвіконня собою. бабуся справно поливала зелені кущики, а ми з братом раз на тиждень «підгодовували» їх мінеральними добривами. як ми переживали, щоб квіти не захворіли на свої квіткові недуги! скільки книжок про рослини прочитали! яка це була радість — подарувати мамі квіти не куплені, а вирощені й випещені власними рукам