Запишіть вісім іменників, які не належать до жодної із відмін. ​

  вишивка це символ україни. українці прикрашають вишивкою багато речей.

    наприклад, рушники, які вішають над дверима. такий рушник оберігае будівлю від нечистих сил. вишиті рушники важалися священими. вишивкою прикрашають сорочки. їх вдягають на свята. вишивають и наволочки, серветки, щоб було красиво в хаті. вишиваючи, думки повинні бути чисті, дубрі та ясні.

  я теє полюбляю прикрашати вишивкою різні речі. 

складне, складнопідрядне, має сполучниковий зв'язок.

має одне підрядне речення,  обставинне місця.

схема речення -

головне речення-двоскладове, поширене, повне, ускладнене однорідними членами речення.

підмет - каховка, простий.

присудок - стала батьківщиною, вітчизною, складений іменний.

підрядне речення-двоскладне, поширене, повне, ускладнене уточненням.

підмет - батько, простий.

присудок - батракував, простий дієслівний.

 

            скласти діалог про пам’ятки історії та культури пропоную так: -          привіт, марусю! як твоя робота над проектом з історії? -          привіт, наталку. працюю. ти ж знаєш, що мені дісталась нелегка тема про пам’ятки історії та культури. -          проте, мабуть, ти дізнаєшся під час роботи чимало нового. -          так, ти права. я тепер знаю, що україна має чимало безцінних скарбів, серед яких фортеці, палаци, святині, архітектурні шедеври. -          а де пам’яток найбільше? -          на жаль, це визначити неможливо. але я можу сказати, що на закарпатті та львівщині більше всього фортець та замків, у київській області чимало святих місць та дуже вартісним є музей народної архітектури та побуту. -          наша держава має багатовікову історію та культуру. тож не дивно, що вона має стільки унікальних витворів мистецтва. -          якщо тобі цікаво, приходь до мене завтра, я тобі розповім більше про пам’ятки нашої області. -          мені дуже цікаво. обов’язково завітаю. до зустрічі! -          до завтра!

                                                                            дружба.

 

    біля нашого будинку росте горобина.давно вона росте. я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. стара вона та розлога.до неї часто прилітають птахи.щось щебечуть , розказують їй

    сьогодні мені приснився сон. стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- люба горобино, як ми вдячні тобі, що минулої осені, ти приберегла для нас ягідки і цілу зиму ми мали чим ласувати.

-так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках.

-та ,що там я,- відповіла горобина.-якби не ви, весною гусінь поїла б мої листочки, цвіт би осипався і не було б ягідок. так я би й стояла сумна та одинока.

- та ми ж друзі! і тепер будемо завжди   один -одному! - весело зачиркали пташеки і полетіли далі.

  прокинулась я, виглянула в вікно і знову побачила на горобині пташок.а вони і справді друзі!