Написати твір роздум на одну сторінку "чи завжди хоробрим є той хто застосовує фізичну силу". 100 ів!

объяснение:

шлях до успіхів в будь-якій справі є тернистим. і кожного, хто намагається його пройти, чекають багато труднощів, а можливо й поразок. але, якщо в ситуації невдач людина змогла опанувати себе, піднятися та дальше намагається підкорити олімп, – то це вже перемога. а якщо при цьому зроблені виважені правильні висновки, добре засвоєно життєвий крок, то це подвійна перемога.

найціннішою для людини є та перемога, котра далася їй найтяжчими зусиллями, заради якої докладалося найбільше сил. не треба боятися помилок. вони кожного, хто намагається чогось добитися в цьому житті. долаючи їх, ми повніше відчуваємо саме життя.

основне при цьому не втрачати його сенс, бути стійкими в своїх переконання і прагнути досягни своєї мети.

таким чином, двічі перемагає той, хто долаючи життєві труднощі, вдосконалює самого себе, вчиться на своїх помилках, загартовується. на це здатна людина, яка працює над собою та, на власні сили, вміє шукати вихід з будь-яких ситуацій. на мою думку людина не завжди є хоробра, якщо вона застосовує фізичну силу. мені здається, що їй просто легше застосувати фізичну силу.

мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих накшталт «яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш? » або «ким мрієш бути? ». у молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, шо моя мрія — бути таким, як карабас-барабас або бармалей. але то було усе несерйозно і необмірковано. згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. я посварився з усіма своїми друзями. спочатку ходив «півнем», високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. чомусь я тоді так думав. але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. батьки відразу відчули, що у мене неприємності. одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. з тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? мабуть, причина у мені. я дивився на батька і хотів бути таким, як він. мій батько — посадова особа. у нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. він знає так багато! на день народження тата з ранку і до вечора телефон не замовкає. а за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. я так хочу бути таким, як батько, — щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. з тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. а ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною.

усе, що люди роблять у світі здійснюється за мови.  без неї   не можна працювати. мова призначена для того, щоб служити спілкуванню людей. отож любіть і шануйте   рідну мову, вона   наш найдорожчий скарб.