Примкнувши вії стоїть у задумі осінній ранок прислухається до шереху соняхів і маківок постарілих від негоди до гупання яблук у садах до тривожного крику перелітних птиць.
зробити розбір речення.

- привіт.

- привіт!

- як справи?

- добре, а у тебе?

- також.

- як сьогодні йде день?

- чудово! сьогодні дуже добрий день. на дворі тепло і сонячно.

- так, так. день і справді чудовий.

- ти робив вже домешнє завдання?

- ні, але скоро почну робити. а ти робив?

- так, я вже зробив є завдання.

- гаразд, тоді давай до зустрічі. мені ще треба уроки зробити.

- бувай. завтра зустрінемось.

всі ми - українці. україна – це наша батьківщина. в багатьох родинах шанують своє коріння і свою батьківщину. дбайливо зберігають старі фотографії, сімейні реліквії, ікони. зберігаються музичні записи української музики, чудесних українських пісень, національні традиції, національний одяг і атрибутика. але в багатьох сім'ях чоловік і жінка мають різні національності . і тоді в таких родинах саме від батьків дітям і онукам основи національної культури.

бабуся: баба,бабусечка

тато: татусь,таточко

матуся: мати,матір,матусенька

мова - це найцінніший скарб, її не можна ні з чим зрівняти. вона це джерело, яке ллється в наші світлі голови і втамовує нашу розумову спрагу.завдяки мові ми спілкуємося, за неї ми пристосовуємось до сьогоднішнього життя. словом можна вознести до небес, словом можна також і вбити. недарма кажуть "слово не горобець - вилетить не спіймаєш", ми повинні цінити мову, і розуміти, що й кому ми говоримо.я не уявляю свого життя, якби я була б німою, адже мова це колискова життя.