давня весна                                                                                                            леся українка
 була весна весела, щедра, мила,
 промінням грала, сипала квітки,
 вона летіла хутко, мов стокрила,
 за нею вслід співучії пташки! 
 все ожило, усе загомоніло –
 зелений шум, веселая луна! 
 співало все, сміялось і бриніло,
 а я лежала хвора й самотна.
 я думала:  «весна для всіх настала,
 дарунки всім несе вона, ясна,
 для мене тільки дару не ,
 мене забула радісна весна».
 ні, не забула!  у вікно до мене
 заглянули від яблуні гілки,
 замиготіло листячко зелене,
 посипались білесенькі квітки.
 прилинув вітер, і в тісній хатині
 він про весняну волю заспівав,
 а з ним прилинули пісні пташині,
 і любий гай свій відгук з ним прислав.
 моя душа ніколи не забуде
 того дарунку, що весна дала; 
 весни такої не було й не буде,
 як та була, що за вікном цвіла.
   
Популярные вопросы