Переказ людська байдужість
слова: коли людина досягае певного віку вона повинна відповідати за свої вчинки.

мистецтво - це і є творення особистості, адже люди завжди звертають увагу на мистецтво музики, хореографії чи акторства. розвиваючи таким чином свою особистість та неповторність. люди - це щось неповторне і в ту ж мить вона, як губка вбирає в себе усе навколишнє та неповторне, щоб здаватися ще більш кращою.. я думаю. що людина завжди боролася за щось красиве і у внутрішнюму світові створювала своє мистецтво, тобто свої погляди на життя та інших людей. сьогодні багато людей майстер, а не учень свого світогляду. ще в сиву давнину вони творили прекрасне і дорнесли до нас мистецтво прекрасного та не реального. інколи сидячи біля телевізора та комп`ютера ми навіть не звиртаєм уваги як зараз розвинулось мистецтво, хоча можливо інтернет , але цього завжди не достатню, потрібно самомому реалізувати свої мрії і хочап б раз піти в театр чи на концерт народних пісень. цим людина може відтворити свою особистість і навіть більш пізнати себе.

осінь – гарна пора та ностальгічна пора…пора світлого смутку, різнокольорового листя та дощу. я вважаю, що дощ – це просто неймовірна погода.можна комфортно влаштуватися на підвіконні, дивитися на сповзаючі по склу краплини і просто мріяти з чашкою запашного чаю.а можна вдягнутися, взяти парасольку та піти на прогулянку з друзями. сміятися та хлюпати по лужах.адже ми самі створюємо настрій, тому саме ми можемо створити «свій» дощ…

зимовий сад може сильно надихати. можна побачити, як відзеркалюють білі сніжинки. дерева вкрив білий сніг і холодний іній. беззвучно стоїть віддалік посередині саду сонний дуб. сонячне проміння вже не попадає на землю і не гріє її від морозу. безцінна   коштовність саду калина. ввечері вже стає темно і вже не побачиш, як віддає тобі свою красу   зимой сад.

думаю так! незнаю может і подругому.