1. у якому рядку всі спільнокореневі слова є іменниками? а два, двійка, двоє, двоїтися, подвійний; б свіжий, свіжо, свіжість, свіжина, свіженький; в овоч, овочерізка, овочесховище, овочівник, овочівництво; г сто, сотня, сотий, сотник. 2. у якому рядку при написанні власних назв допущено помилку? а леся українка, тарас григорович шевченко, газета новий день, журнал дніпро; б академія наук україни, журнал «всесвіт», князь володимир, дніпро, херсон; в україна, дунай, чорне море, будинок народної творчості, фабрика «киянка» г казка «ох», київ, журнал «пізнайко», новий рік. 3. знайти рядок з іменниками спільного роду. а сирота, сіромаха, бідолаха, нікчема, недотепа; б круча, груша, неволя, земля, душа; в вершина, весна, школа, ластівка, ялинка; г базіка, маля, бідолаха, нечупара. 4. у якому рядку всі іменники чоловічого роду? а суддя, надія, земля, ілля, гілля; б лоша, теля, зілля, дівча, круча; в дріб, край, кінь, біль, сибір; г шампунь, поні, боржомі, купе.

навесні берези практично також, як і в інший час року. гілки у них ростуть високо (у зрілих стовбурів) і вони показують свою відмінність - білі стовбури з чорними смужками від розтріскалася кори. однак восени береза ​​- золота від жовтого листя на ній, взимку - на ній зовсім листя вже нема, а лише порожні гілки, а ось навесні береза ​​зачаровує своїми сережками і зеленим листям. нирки розпускаються і дрібні листочки так і просяться назовні. з розтріскалася кори тече сік - березовий - трохи солодкуватий від смаку дерева. береза ​​немов плаче від зустрічі з весною - так вона її зустрічає.

мурашки

                          у лісі під деревом   я зустрілася з мурашником. зверху він був укритий

  хвоєю і всіяний мільйонами ходів. мурахи снували по ньому безперервно. одні

  тягли до мурашника палички й личинки, інші вибігали з нього у якихось невід-

  кладних справах., раптом неочікуванно потемніло.і мурашки швидко сховались

  у мурашник, закрили більшість ходів. так вони   захищають свій дім від опадів.

без мови народу неіснувало ідна мова,це як рідний край.без мови багато чого б ми не змогли

я одного разу побачила калину. полила її, а калина віддячила мені подарувавши   своє намисто.її намисто було яскраво-червоне і сяяло неначе сонце. я дуже зраділа такому !