Девиз для команды жайворонки на украинском языке короткий

одного сонячного дня з під землі з^явився малесенький росточок.обережно він розгорнув свої перші листочки і простягнув їх до сонця.все навкруги здавалося йому чудовим.випустив він ще декілька листочків,а потім декілька   гілочок і незабаром перетворився у  маленьке деревце. йому так рости і грітися на сонечку.

але раптом все навкруги стало темним, налетів страшенний вітер. без жодного жалю гнув і ламав він слабеньке деревце,зривючи з нього молоді листочки.деревце не витримало і впало на землю.йому здавалося,що більше ніколи не побачить воно сонця,не розправить свої гілки.аж тут   виглянуло сонечко,ласкаво пригріло зламане деревце.і деревце відчуло нові сили,нове бажання жити.воно піднялось і росло далі.його стовбур ставв трошки кривим ,але це не завадило   йому перетворитися у сильне дерево,якому вже не страшні вітри.  

відкрийте сторінку "визначні місця(вулиці,пам"ятники), далі вгорі побачите: екскурсії заміські,екскурсії для школярів.там знайдете готові описи визначних місць.

можна взяти матеріал про софію київську,парк в м. умань, заповідник асканія нова,музеї києва.(це може бути вигадана подорож автобусом,екскурсія

з класом чи з батьками).

місяць   на небі був подібний до серпа. він був так подібний до того, що загинув на фронті.

я памятаю, як одного разу ми з батьками ходили до театру. це була дуже цікава вистава, але наші місця були не дуже зручними для перегляду. я майже нічого не бачила, проте я чула красиві голоси, розкішний вокал і виразну вимову буздоганно вивчених реплік. так я трохи розуміла, про що йшлося у спектаклі. і ось, коли величезний дядько, що сидів переді мною, встав і вийшов, я нарешті змогла побачити те, що робилося на сцені. маю сказати, це було просто дивовижно! звучала красива музика,   на сцені танцювали актори у яскравих сукнях. всі рухи були чіткі, відрепетирувані до блиску. кожен танцюрист танцював бездоганно, наче механізм у якомусь довершенному технічному диві! та, на превеликий жаль, чоловік повернувся на своє глядацьке місце прямо переді мною і я, засмучена до нестями, безнадійно впала на стілець. так і закінчився мій похід до театру.