Твір докладний переказ на тему "диво-парк над россю"

одного разу під новорічні свята захворів дід мороз. колобок, котигорошко, лисиця і змій горинич полетіли до нього в анктартиду. лисичка зробила йому гарячий чай. снігуронька дала термометр і теплу ковдру. колобок звеселяв його казками. а котигорошко і змій горинич пішли у снигове місто, що було неподалік від домівки дідуся мороза. там вони знайшли пінгвінів-лікарів, які пішли з ними до діда мороза. лікарі обстежили його і сказали, що він одужає тільки після різдва, що буде сьомого січня. дід мороз попросив колобка завезти подарунки дітям на південь землі. котигорошко він просив роздати подарунки дітям на півнночі планети. лисицю на захід. а змія горинича на схід. всі приступили до роботи. коли всі діти отримали подарунки вони згадали про новорічні свята. і завдяки їм дід мороз одужав раніше ніж сказали лікарі. всі були дуже раді. і від того часу про снігове місто пишуть книги, а діти не забувають різдвяні свята!  

кінець!

я одного разу побачила калину. полила її, а калина віддячила мені подарувавши   своє намисто.її намисто було яскраво-червоне і сяяло неначе сонце. я дуже зраділа такому !

у рябчика в снігу два порятунки: перший — що під снігом тепло ночувати, а другий — сніг тягне з собою на землю з дерев усяке насіннячко на поживу рябчикові. під снігом рябчик шукає насіннячко, робить там ходи й віконечка вгорі для повітря. ідеш іноді в лісі на лижах, дивишся — з’явилася голівка й сховалася: то рябчик. навіть і не два, а три порятунки рябчикові під снігом: і тепло, і їжа, і сховатися можна від яструба.тетерук під снігом не бігає, йому б тільки переховатися від негоди. ходів великих під снігом, як у рябчика, у тетерука не буває, але влаштування квартири також чепурне: позаду відхідок, попереду дірочка над головою для повітря.сіра куріпка в нас не любить зариватися в сніг і літає ночувати в село на токи. перебуде куріпка ніч на селі й уранці летить по корм на те ж саме місце. куріпка, як я помітив, або дикість свою втратила, або ж від природи нерозумна. яструб помічає її перельоти, і, буває, вона тільки вилітати намірилась, а яструб уже чекає її на дереві.тетерук, я вважаю, значно розумніший за куріпку. одного разу було зі мною в лісі таке. іду я на лижах; день гарний, добрий мороз. відкривається переді мною велика галявина, на галявині високі берези, а на березах тетеруки живляться бруньками. довго я милувався, але нараз усі тетеруки кинулися вниз і позаривалися в сніг під березами. тієї ж миті з’явився яструб, упав на те місце, де позаривалися тетеруки, і почав ходити. просто над самими тетеруками ходить, а догадатися не може копнути ногою й схопити. мені це було дуже цікаво. : «якщо він ходить, то, певно ж, чує їх під собою, і дуже ж розумний яструб великий, а того немає, щоб догадатися й гребнути лапою на якийсь вершок чи два в снігу».ходить і ходить.забажалося мені тетерукам, і почав я підкрадатися до яструба. сніг м’який, лижі не шелестять; та тільки я почав об’їжджати кущами галявину, раптом провалився крізь присипаний снігом ялівець по самі вуха.вилазив я з провалу, звичайно, уже не без шуму й гадав: «яструб це почув і полетів».виліз і про яструба вже й не думаю, а коли галявину об’їхав і виглянув із-за дерева, яструб просто переді мною на короткий постріл ходить у тетеруків над головами. я вистрілив. він ліг. а тетеруки так були налякані яструбом, що й пострілу не злякалися. підійшов я до них, торохнув лижею, і вони з-під снігу один за одним як почали, як почали вилітати; хто ніколи не бачив, зомлів би.