Іть будь дослідіть, чи завжди доречним є використання фразеологізмів у спілкуванні в соціальних мережах. прокоментуйте можливі неточності й помилки.

-- на яке кіно беремо білети. які фільми тобі подобаються?  

--я так люблю комедії, що тільки б їх і дивилася.а ти?

--міні також подобаються комедії.

--ну тоді бери квитки на якусь комедію.

--гаразд.

--дайте два квитки.

--міста ,щоб були де?

--перший ряд.

--приємного перегляду.

- привіт, бабусю.

- привіт! як справи у школі?

- сьогодні був чудовий день. на уроках  дізнався   стільки нового!

- а що тебе найбільше зацікавило?

- розповідь вчителя про 7 чудес світу!

-  а яку одержав оцінку?

- звичайно, 12 з природознавства!

- вчися , онучку. наука у ліс не веде, а лісу виводить.

- обіцяю, що вас не підведу.

відповідальність не існує сама по собі, а завжди знаходиться у певному контексті. деякі питання можуть видаватися непридатними для вирішення через їхню масштабність і при цьому, як правило, критерії правильного і неправильного у суспільстві досить тісно переплітаються. іноді масштаб проблем є настільки великим, що відповідальність особи здається неспроможною щось змінити, – власне кажучи, чим більшою є масштабність проблеми, тим менше особа відчуває свою здатність реально вплинути на ситуацію. цей принцип завжди брався на озброєння тоталітарними режимами, які навмисне збільшували масштаб до такої міри, щоб ніхто вже не визнавав своєї відповідальності, значущості. таким чином, особу позбавляли повноцінної людської індивідуальності, зводячи її роль до звичайного гвинтика гігантської машини.

одного зимового ранку я з друзями вирішили піти в ліс на прогулянку. галина, катя і я взяли санчата, а олег і павло - лижі. спочатку ми гуляли по зимовому лісі, а потім зліпили сніговика. сніговик був дуже смішний: замість волосся у нього було гілля з кущів, а очі - вуглинки.

  потім ми пішли на гірку і з*їжджали з неї на санчатах і лижах.

  додому ми повернулися з дуже веселим настроєм. домовились, що наступні вихідні знову підемо на прогулянку до лісу.