Есе на тему гармонія людини і природи як велика духовна цінність

все, що є на землі, створено природою. коли йдеться мова про гармонію між людиною та природою, постає питання про їхній взаємозв'язок та відданість один одному. природа може прожити без людини, а от людина без природи - ні. і лише від людини залежить, якою буде природа навколо нього. людина завжди брала від природи те, що потрібно їй для існування: іжу, одяг, будівельні матеріали тощо.в поєднанні з природою, далеко від шуму міста та машин людина може відчути те духовне наповнення, яке буває лише на природі. без технічного прогрессу неможливе наше життя. але без природи неможливо розвиватися духовно. у наш час все змінилося, ми використовуємо більше синтетично створених матеріалів, а залишками від їх виробництва забруднюємо те, що залишилося від колишнього багатства природи.   світ рослин, тварин, світ чистого повітря все більше віддаляється від сучасної людини, а це означає, що людина втрачає колишню гармонію зв'язку з навколишнім середовищем. ця гармонія являє собою велику духовну цінність, тому її треба берегти. 

влітку та навесні святкують багато народних та релігійних свят. свято івана-купала святкують в середині літа, в найспекотнішу ніч. воно бере початок з дуже давніх часів, коли наші предки поклонялись багатьом богам. юнаки й дівчата ввечері йдуть на річку, запалюють там купальське вогнище, стрибають через нього. дівчата плетуть вінки і пускають їх по воді. дивляться, якою буде їхня доля, ворожать на вінках. у купальську ніч у лісі можна знайти квітку папороті й відкрити для себе всі закриті скарби. це свято оповите .

із діалекту закарпатських лірників:

святково вдягнений терпелюк (парубок) йшов по вулиці.

тарандій (горобець) завзято дзьобав горіх.

на вікні красувалася чарівної краси бабувка (лялька).

хлопець уважно   гадкував (пильнував) за тим, що відбувалося надворі.

інколи до них заходив боярин.   моя прабабуся розповідала мені про те, як вона з матір'ю на панщину ходила. його дружина була непереможньою. дуже давно гаківниця була зброєю   запоріжських козаків.