Скласти діалог зі словами вибачення

Жив був хлопчик коля. він жив з мамою, татом, старшим братом. папа з братом поїхали на роботу, а мама збиралася піти в магазин. перед відходом вона покарала йому що - коля тільки не їж цукерки і не чого не розбийте. - добре мама-відповідає коля. мама пішла. коля спочатку пограв в машинки, почитав книжку, але потім він захотів солодкого. він пішов на кухню і поставив табуретку до шафки. трохи встав на носочки і дістав вазу з цукерками, але він випадково впустив блюдце, яке стояло біля вази. тут коля згадав про слова мами і дуже злякався. він сховав осколки, поставив вазу з цукерками на місце і пішов в кімнату. увечері прийшла мама, відкрила шафу і бачить що немає блюдця. вона покликала колю. - син, іди но сюди. - да, мама. - де блюдце ? . - я його розбив. - ая яй, я ж тобі казала. - прости мама, я більше так не буду. мама його пробачила і все стало як раніше

Петро! -що тато? -це ти взяв мїй портфель? -так, тату, це я. -я не дозволяю тобі його брати,тому що це моя річ і ти можеш її зіпсувати. -пробач,тато.я більше так не буду. -тут що подряпина? -ой,пробач,я не хотів.я лише брав його до школи, а хлопці відібрали. -більше так не роби. -добре.

Сумно восени. небо вкривається сірими хмарами.холодний осінній вітер несе по дорогах жовте листя.дерева стоять голі похмурі. надворі грязюка. постійно мрячить дощ дрібний густий холодний. люди ховаються від нього під парасольками і поспішають додому.там тепло і берези навесні навесні білокора красуня береза починає зеленіти однією з перших.вона ніби прокидається після довгого зимового сну .її тонкі гілки вкриваються зеленими ніжними листочками. вони маленкі схожі на сердечка.у цей час н березы з*являються пухнасті сережки.під впливом сонячного тепла по березовому стовбуру починаэ текти сік .

"як змінюються берези навесні"

      щоранку, йдучи до школи, я милуюсь берізонькою, що росте навпроти нашого двору. з приходом весни, вона веселішає. кора вимита дощами та снігами стає на сонці яскраво-білою.ніжні зелененькі листочки пробиваються, щоб подивитись на сонечко.все тепліше стає надворі. вітер наче розчісує коси берізоньці, бавлячись її золотавими сережками.

      приклавши вушко до стовбура, мені здається, що я чую рух цілющого березового соку. а птахи, що першими повернулись з теплих країв, весело оспівують ніжність та велич цих білокорих красунь.