Розiбрати за будовою подвір'я и прочитаэмо

Подвiр"я. по - префiкс. двiр - корiнь. я - закiнчення. прочитаэмо. про - префiкс. чит - корiнь. а - префiкс. эмо - закiнчення.

як рослина не може рости без коріння, так і людина не може жити без батьківщини.

бог подарував нам україну- щедру землю, ніжну пісню, солов"їну мову.моя україна- це й працьовитий і талановитий народ. а я лише маленька частинка його.

я люблю свою рідну землю. цієї любові вчить мене т. г. шевченко, безсмертний кобзар. за свою синівську любов шевченко платив довгими роками заслання, поневірянням на чужині, за неї готовий був "душу погубить".

отже, любити україну ми повинні завжди: і в щасливі дні, і в години нещасть.

Моя стара лялька. до цих пір я граюся цією іграшкою. коли я була ще маленька, моя бабуся з чорного трикотажу пошила мені ляльку-негритянку. лялька м"якенька та ніжна на дотик, тому що всередині у неї такий матеріал, яким набивають подушки. я назвала її мері. мері - невелика, сантиметрів тридцять у висоту. у неї чудові сині очі, які бабуся вправно вишила, та яскравий червоний ротик. вона привітно усміхається, і ця усмішка помітна здалеку. у мері багато суконь, є спіднички, блузки, кофтинки, джинси і навіть шорти. це все зробили ми з бабусею разом - так вона вчила мене шити. найбільше мені подобається її "весільне вбрання": сніжно-біла суконька з капелюшком, вигадливо прикрашеним різнокольоровими стрічками та бусинами.  я вже ніби виросла з того віку, коли дівчатка граються з ляльками, але полюбляю інколи сісти за швейну машинку та порадувати себе й мері обновкою.