На мою думку, інтелектуальна праця варата поваги більше, бо не просто так нам усім знайом цей вислів: "сила є, розуму не потрібно". щоб працювати інтелектуально, людина повина багато чого знати та мати певні навички. щоб працювати фізично, не потрібно майже нічого, не потрібно мислити, як і що зробити. звісно ж, "усі професії потрібні, усі професіїї важливі", але особисто у мене більш поваги виникає до людей інтелектуального труда. бо, наприклад, як важко бути лікарем? як важко спочатку добре вивчитися, а потім ще й лікувати інших людей? або як важко бути вчителем, коли потрібно добре знати не тільки свій предмет, а ще й дитячу психологію.. усі ми різні і маємо різні можливості, але кожен повинен прагнути кращого та розвиватися якомога більше.
Спасибо
Ответ дал: Гость
скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості, на весіллі і на похованні.
у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.
коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.
важко було б пережити самотність і печаль без пісні.
//
Ответ дал: Гость
мене звати наталка. мені десять років, я навчаюсь у четвертому класі. родина у мене невеличка - я, мама і татусь. мою маму звуть (вставь ім'я мами), вона працює вчителем у школі. більш за все матуся полюбляє вирощувати квіти - вона їх пересаджує, поливає, вносить добрива. за це квіти їй віддячують й пишно цвітуть. мій тато, (вставь ім'я батька), працює водієм тролейбуса. у вільний час він любить ходити на полювання з рудим спаніелем чапіком. ми з татом завжди ємо матусі по господарству, а потім всі разом їдимо до лісу і там відпочиваємо. у нас дуже дружна сім'я.
Популярные вопросы