Мені здається, що мова — це не просто найважливіший засіб спілкування. це той грунт, на якому будується спільнота, рід, нація. з утратою рідної мови люди втрачають морально-національні корені, духовний зв»язок зі своєю нацією. у мові втілюється голос дитинства, голос рідної природи. проте в її глибинах відбивається й уся історія духовного життя народу. треба шанобливо та дбайливо ставитися до цього багатства, бо саме завдяки мові людство може йти вперед, творити шедеври мистецтва, взагалі існувати. і обов’язок кожного свідомого громадянина будь-якої країни — дбайливо збагачувати та плекати свою мову.
Да я с этим согласна потому что без языка мы бы не смогли разговаривать и понимать
Спасибо
Ответ дал: Гость
скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості, на весіллі і на похованні.
у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.
коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.
важко було б пережити самотність і печаль без пісні.
//
Ответ дал: Гость
веселу та радісну людину завжди люблять та поважають. вона менше хворіє. а сумна людина почувається невпевнено серед людей, такій важко боротися з хворобами. усім відомо,що сміх продовжує життя. тому потрібно бути завжди веселим,радісним і впевненим у собі. людина, яка завжди в гарному настрої і з усмішкою на обличчі-щаслива та здорова. недарма у народі кажуть: »весела думка-половина здоров*я».
Популярные вопросы