Хто мови своєї цурається хай сам себе стидається

з самого раннього дитинства і до глибокої старовини все життя людини тісно пов’язане з мовою. мова – це засіб спілкування людей один з одним. якщо людина цурається своєї мови,не любить її,  вона  не заслуговує на ім’я людини.   дитина ще не навчилася як слід говорити, а її  слух вже ловить гуркіт бабиних казок, материнської пісеньки. казки й пісеньки – це   теж  мова. усе, що люди роблять у світі здійснюється за мови.  без неї   не можна працювати. мова призначена для того, щоб служити спілкуванню людей. отож любіть і шануйте   рідну мову, вона   наш найдорожчий скарб.

веселу та радісну людину завжди люблять та поважають. вона менше хворіє. а сумна людина почувається невпевнено серед людей, такій важко боротися з хворобами. усім відомо,що сміх продовжує життя. тому потрібно  бути завжди веселим,радісним і впевненим у собі. людина, яка завжди в гарному настрої і з усмішкою на обличчі-щаслива та  здорова.  недарма у народі кажуть: »весела думка-половина здоров*я».

кожного дня,тільки-но прокинувшись,я чую веселе: "доброго ранку! " і бачу найлагіднішу в світі посмішку-мамину. з цих слів і починається мій кожний день.                                                                                                                         мама-це найперша людина, яка вчить мене бути доброю, чуйною та справедливою. тільки вона може так лагідно мене посварити, вказати на мої   провинності,і так ніжно пригорнути та поговорити зі мною, як із дорослою людиною.                                                                                                                   мама багато розповідає мені про різні життєві ситуфції і завжди наголошує, що на погані вчинки не можна відповідати тим же. і завжди потрібно ставитись до людей так, як хотілось би, щоб люди ставились до тебе. я дуже хочу бути схожою на свою маму!