Кілька днів поспіль на клені під моїм вікном з’являлася білка. найдите этот текст прошу

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

найпершим поміж усіх квітів починає цвісти підсніжник.уже починаючи з перших чисел березня його позна побачити з під снігу.його маленька фіолетова а інколи біла голівка пробиває твердий холодний сніг.і тоді на зовні зявляється крихітна рослинка з широко позпущеною квіткою та вузькими листочками.ввечері рослина закриває свою квітку.а зранку з першими промінчиками сонця розкриває.я люблю дивитися як цвітуть підсніжники але ніколи не зриваю їх тому що вони занесені до червоної книги україни.нажаль підсніжник довго не цвіте тому уже на початку квітня його ніде не знайдеш.