Твір опис картини рекуненко мелодія дощу

Щоразу, коли за вікном іде дощ, я сиджу в своїй кімнаті і мене починає огортати якийсь сум. але це не позбавляє мене можливості вслухатися в грайливі краплі дощу. як пише славетна українська поетеса ліна костенко: "послухаю цей дощ, бляшаний звук води, веселих крапель " дощ притягує мене, мов магнітом. моя душа виповнюється тужливим, але водночас спокійним настроєм дощу. так як кожна людина є частиною природи, так і природа передає їй свою мелодію. мелодія звуків, сяючої води від променів сонця мене просто вражає. я малюю у своїй свідомості дощ, від якого моє серце тихо плаче. коли скрипаль грає чарівну музику, всі люди його із захопленням слухають. мелодія скрипки чимось схожа до мелодії дощу. потрібно лише вміти почути цю музику і сповна перейнятися дивовижною мелодією. але дощ може навівати не тільки сумний настрій. наприклад, у дитинстві я бігав босоніж під час дощу. відчуття були неперевершені. я відчував і щастя, і драйв, і захоплення, все на світі.тому дощ для мене є своєрідною, фантастичною, дивовижною мелодією, яка переповнює мою душу і сумними, і позитивними настроями.

тільки праця є людині жити, харчуватися. будеш сидіти склавши руки, нічого не вийде.

щоб щось мати, потрібно старанно працювати. ти ходиш до школи і здобуваєш там знання, які згодом використаєш   на практиці. за свою роботу отримуєш винагороду.

2 .в дружбі-наша сила. коли  в тебе багато справжніх друзів, вони   зможуть тобі у важку життєву  хвилину. дружба -це велика цінність.  виключити з життя дружбу все одно, що позбавити світ сонячного світла. друзі -це наше щастя. а щастя - це коли тебе розуміють і підтримують . щоб мати вірного друга, треба самому бути вірним другом. то ж справді, як стверджує українське прислів*я, у нашій дружбі - наша сила.

моя сім'я варіант 11

найдорожче, що є у людини – це її сім’я, рідні та близькі. здорова, міцна, дружня родина – це запорука успіху в усьому: у навчанні, в особистому житті. тільки разом люди можуть здолати, нездоланні труднощі свого життя. моя сім’я дуже дуже дружня: мама, тато, моя сестричка і я. ми любимо один одного, і завжди  готові прийти на у важку хвилину. у кожної сім’ї є свої традиції, дати, події та спогади, з якими пов’язані першів почуття,хвилювання якими вона дуже дорожить. у нас традиція – збиратися на великдень всією родиною і згадувати найтепліші спогади. так приємно бачити радісні та такі ж милі обличчя  моїх батьків, бабусь, дідусів які сидять передімною. їхні очі сповнені любові, ласки, тапла до своїх найрідніших донечок і онучок. і мама каже, що для них з татом бачити нас такими дружніми, радісними-це ! я поки цього не розумію, але потім обов’язково збагну цю істину під назвою – сім’я!