Казка про зайчика, який готується до зими.

"як змінюються берези навесні"

      щоранку, йдучи до школи, я милуюсь берізонькою, що росте навпроти нашого двору. з приходом весни, вона веселішає. кора вимита дощами та снігами стає на сонці яскраво-білою.ніжні зелененькі листочки пробиваються, щоб подивитись на сонечко.все тепліше стає надворі. вітер наче розчісує коси берізоньці, бавлячись її золотавими сережками.

      приклавши вушко до стовбура, мені здається, що я чую рух цілющого березового соку. а птахи, що першими повернулись з теплих країв, весело оспівують ніжність та велич цих білокорих красунь.

усе живе на нашiй плантi не може iснувати без води.воду завжди вважали джерелом усього живого. вона служила середоаищем, в якому в процесi еволюцii на нашiй планетi розвивалися рослини й тварини.встановився нерозривний зв,язок людини з водою , оскiлькi вода е постiйним учасником бiохiмiчних процесiв ,що вiдбуваються в живих органiзмах.вода е визначальною для будь якоi живоi iстоти, а значить вода- це життя!