Невеличка листівка ветерану війни) !

день победысо временем всё зарастает былью,что связано с минувшею войной,уж не приходят вдовы к надмогилью,траншеи битвы заросли травой.людская память вечно помнит милыхотцов, мужей, любимых, сыновей,забыть она солдат войны не в силах,что жизнь отдали родине своей.ведь только сердце помнит боль утратыи чувствует, какая ей цена,с полей сражений не пришли солдаты,их не убила в памяти война.они живые, словно в сорок пятом,забыть не могут ни жена, ни мать,хоть памятники есть везде солдатам,но некому уже их вспоминать.сыны полков – теперь седые деды,победный сорок пятый так далёк! прекрасный праздник – славный день победы,в сердцах нет боли, только холодок.

на мій погляд, батько й ненька – це найголовніші люди у нашому житті. вони дали нам життя. вони нам стати тією людиною, якою ми є. я вважаю, що той, хто не шанує своїх батька і неньку, не шанує інших, не буде гарною та вихованою людиною. наші батьки – це те, що повинно бути у нашому серці завжди, де б ми не були. я хочу сказати, що ми повинні їх поважати й шанувати тільки за те, що вони зробили для нас. адже батьки не можуть бути поганими та не піклуватися про майбутнє своєї дитини. батьки нам створювати свою думку, мріяти про майбутнє і робити мрії здійсненними. батьки – наче порт для корабля. вони зможуть порадити, , врятувати, а потім відправити до нових випробувань, до нових мрій, до нових успіхів, до майбутнього…

нормальній людині завжди щось цікаво, а коли люди чимось цікавляться вони жадатимуть більше і більше нової інформації. й буде працювати щоб мати знання, а якщо людина буде багато знати, то матиме гарну роботу, буде нормально жити.