відносини людини і тварини в сучасному суспільстві стають складнішими і складнішими. людина — вінець природи, але вона за власною пихою не помічає, як навколо неї страждає природа — рослини і тварини. іноді мені навіть здається, що тварини розуміють не лише сказане, зроблене, а наперед передбачають кожний порух, подих, почуття свого хазяїна, якому служать вірно, якого люблять безкорисливо, безоглядно. поштовхами, стусанами, чорною невдячністю, клітками. мабуть, треба над цим замислитись.на такі роздуми наштовхують і зоопарки. особисто я останнім часом зовсім припинила туди ходити, бо тварини там знаходяться в нестерпних умовах. мені прикро бачити, як цар звірів, що колись поважним кроком вимірював свої володіння в савані, нерухомо лежить у клітці, що стискає його з усіх боків. такі зоопарки нагадують мені в'язниці, а звірі, які повинні радувати нас і прикрашати наше життя, — безправних в'язнів.людина широким кроком іде планетою, заганяє звірів у найглухіші джунглі, прирікає на вмирання в нестерпних умовах, сама їх винищує. і після цього називається людиною розумною, а тварин, добрих, лагідних, називає безсловесними істотами. чи це справедливо? на мою думку, людина відповідальна не лише за свійських тварин, а й за будь-яку дику, бездомну, бо саме людина висмикнула тварин з їх природного середовища, нав'язала їм міста, приручивши до себе. тому людство відповідальне за кожну тваринку на землі, за кожну живу істоту. було б гарно, якби воно це усвідомило!
Популярные вопросы