Фонетична транскрипция слів : дзюдоїст словянський радощі сяє мобільник ясно воїн бджола віджати.

                                                                                      зимовий ранок

  заглянув зимовий ранок у моє віконечко.він тихенько постукав і привітався. чому ж ранок такий сумний?

    вийшла я на подвір*я. зимове небо було сірим, заспаним. по ньому пливли сірі, волохаті хмарки. вони закрили сонце. повітря холодне, важке. змерзла земля вкрита білим снігом.дрімають безлисті дерева. рідко пролітають заклопотані пташки.

    сумно. а так хочеться розвеселити ранок. покличу сонечко. і засміється ранок!

давня весна                                                                         леся українка

була весна весела, щедра, мила,

промінням грала, сипала квітки,

вона летіла хутко, мов стокрила,

за нею вслід співучії пташки!

все ожило, усе загомоніло –

зелений шум, веселая луна!

співало все, сміялось і бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

я думала: «весна для всіх настала,

дарунки всім несе вона, ясна,

для мене тільки дару не ,

мене забула радісна весна».

ні, не забула! у вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

прилинув вітер, і в тісній хатині

він про весняну волю заспівав,

а з ним прилинули пісні пташині,

і любий гай свій відгук з ним прислав.

моя душа ніколи не забуде

того дарунку, що весна дала;

весни такої не було й не буде,

як та була, що за вікном цвіла.