Скласти текст-розповідь на тему " зимовий день". використовуючи прикметники у різних відмінках.

Зима - дивна пора року. якщо погода гарна, я люблю прогулятися після школи засніженим парком. ось і вчора, коли  випав м'який пухнастий сніг, я попрямував до парку. крокувати крізь глибокі, аж до коліна, сугроби було нелегко, але я дуже люблю ходити крізь свіжий пухкий сніг.  сірі хмари розійшлися, і визирнуло сонце. я ходив між високих дерев, вкритих снігом, що блищав на не по-зимовому яркому сонечку. товстий шар снігу вкрив все: і голі дерева, і густі кущі, і промерзлу землю. я милувався свіженьким білим сніжком і раптом побачив білку, що во гілках високої сосни. мабуть, шукала собі шишку зі смачним насінням на обід. для цієї рудої красуні я припас у кишені два волоських горішки. я обережно поклав один горішок на великий пень, счистивши з нього шар снігу, і відійшов. обережна білочка десь з хвилинку боялася підійти, а потім спустилася з дерева, підбігла до пенька і схопила горішок своїми маленькими лапками, дуже схожими на людські руки. дивно, але вона нікуди не побігла, а сіла просто на пні, розколола горіх навпіл і стала їсти. коли білка доїла горіх і кинула пусті шкарлупки, я повільно підійшов до неї, протягуючи їй ще один. і білка мене не злякалася! вона взяла горішок прямо з моєї долоні! я був дуже радий. ость така у мене видалася прогулянка гарним зимовим днем.

1.удівчини довга,пишна коса.   

    жнеці взяли косу в руки і почали косити жито.

2.в останній час я все частіше відчуваю в своему серці муку.

    кухарка дістала муку,щоб замісити тісто.

3. три дівчини сиділи на лавочці. *три*-сказала мама,коли я розлив чорнила на стіл і вони вже встигли підсохнути.

4. коли підійшов до своєї квартири, я дістав ключ,щоб відкрити двері.

    я ,прогулюючись зранку на хмурій вулиці, задивився на небо і побачив ключ гусей.

5. у блузці,яку мені купила мама, дуже довгі рукава.

      найбільший рукав річки дніпро-це десна.

6. зараз дуже цінують кваліфікованих кадрів ,тому, коли вирішив ким ти будеш, вчися гарно.

    щасливі кадри з мого життя пронеслись переді мною.

 

  автором цього глибокого вислову є мати тереза. приклад людяності, милосердя та істинного освідомлення життя.

  якщо поміркувати, то єдине, що беззапереречно належить усім нам, це життя. це найвища цінність, якою володіємо ми, починаючи з перших хвилин і закінчуючи останньою миттю.   дар, даний нам з неба, дуже соромно не викорастити сповна. кожна людина повинна берегти його як зіницю ока, плекати власне тіло, однак не забувати про душу. варто живитися любов*ю до оточуючих людей до дивовижної природи.

  адже воно і дійсно натільки чудове, яскраве і різномаїтне. в ньому нічого не має зайвого. тому, що все будується на контрастах: не існувало б зла, то наврядчи існувало й добро. не марнуй свого скарбу! живи сповна, щоб кожен день був, немов останній!