Батьківщина - це дуже ємне по своєму змісті поняття. у нього вкладається дуже глибокий і багатогранний зміст. і перше, із чого починається батьківщина для кожної людини - це його сім'я, тобто найдорожчі й близькі люди. потім дане поняття розширюється до всього навколишнього світу, і людина бачить у батьківщині в першу чергу природу свого краю. зрештою, нашу батьківщину створили природа й предки. і саме природа испещрила все своїми ландшафтами й природними красами у кожного з нас є свої улюблені місця, які нам подобаються ще з дитинства, і з якими в людини є свої спогади й асоціації. але ж що може бути прекрасніше тих спогадів, які збереглися в людини? особливо якщо це приємні спогади, і тим більше зв'язані сдетством. так що в першу чергу батьківщина - це ті рідні стежки, по яких людина кудись ходила, знайомі завулки, провулки, будинку, парки, озера й все інше - у кожна адже своя асоціації й спогади. саме із цього й починається любов до батьківщини - з рідних місць, які близькі кожній людині. тому сама батьківщина не віддільна від природи й від її крас далі вже до цього образа ми додаємо ту повагу, що є в кожної людини перед його предками, які жили й творили на цій землі, облагороджуючи її в праці й захищаючи на полях боїв. і кожній людині варто пам'ятати про те, що батьківщина і його рідний край завжди йому набратися фізичних і духовних сил, які б тяготи він не випробовував у житті. і помилковим є ототожнення батьківщини з економічним благополуччям тої держави або будуючи, у якому ми живемо. поняття «батьківщини» - це набагато більше таємне й духовне поняття. і цей образ живе в душі кожного людини.
Спасибо
Ответ дал: Гость
не можна чекати милості від природи після того, що ми з нею зробили. велике творіння боже, колиска людства, втілення краси i добра. з перших кроків людини на землі вона годувала своїми , давала тепло . минали віки. людина розвивалася, розумнішала, вчилася користуватися дарами i силами i "довчилася", на жаль, до знищення хiросiми i нагасакі, до чорнобильської та японської катастрофи. а природа - це ж краса! це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі. все це оспівано в народних піснях) i в творах великих митців.i краса ця щедра. ліси - дарують нам свіже, повітря. поля годують нас хлібом, на луках i степах пасуться тварини, що нам молоко i м'ясо. годують нас рибою i несуть наші кораблі водоймища. i все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. адже людина сама - частинка природи. i щасливою може бути, лише за умови досягнення гармонії, в злагоді з довкіллям. в іншому разі вона перестає бути людиною. i так завжди. перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби - i тепер не оббереться лиха. споконвіку вважалося сенсом життя кожного: посади дерево, збудуй дім, вирости сина. нас на землі кілька мiльярдiв. якби ж то кожний посадив деревце! а якщо кожен знищить по дереву? ! схаменіться, люди! будьте людьми!
Ответ дал: Гость
у деяких словах на місці «о» перед постійно наголошеним «а» треба вимовляти та писати «а», наприклад, у слові багатство.
перевірити правопис ненаголошенного голосного можна за зміни слова, або добранням спільнокоренневого слова: прибережний - берег.
існує правило, згідно з яким префікс «пре» вживається замість слова «дуже». в слові «прибережний» префікс «при» позначає місцезнаходження, тому пишемо «прибережний».
у прикметниках зі значенням присвійности, утворених від назв істот, пишемо суфікси -«ин» або «їн», наприклад, голубиний.
Популярные вопросы