Твір мініатюра на тему: "моя улюблена пора року"

моя улюблена пора року (твір-роздум)                 я помітила, що у кожної людини своя улюблена пора року.         багато хто любить весну, дехто — літо. це зрозуміло. навесні прокидається природа, щодня стає дедалі тепліше й тепліше. розбруньковуються дерева, з'являються перші квіти. влітку добре відпочивати, купатися, загорати, їздити на море або у село, бути ближче до природи.         мало хто любить зиму. за що? я , за її красу. так чудово бродити засніженим парком або піти до лісу на лижах! а новий рік! хіба є такі, хто не любить це свято? у кожній оселі стоїть прикрашена ялинка, і люди роблять одне одному подарунки.         а мені понад усі пори року подобається осінь. із самого початку — тепла, ласкава і сумна. і потім, коли починається листопад. восени добре підбивати підсумки, планувати майбутнє. мені дуже близькі рядки поезії олександра сергійовича пушкіна:                 унылая пора! очей очарованье,         приятна мне твоя прощальная краса —         люблю я пышное природы увяданье,         в багрец и в золото одетые                 ні, все ж таки найкраща пора року — це осінь!

до києва, під києвом, у києві

не можна чекати милості від природи після того, що ми з нею зробили. велике творіння  боже, колиска людства, втілення  краси i добра. з перших кроків людини на землі  вона годувала своїми , давала тепло . минали віки. людина розвивалася, розумнішала, вчилася користуватися дарами i силами i "довчилася", на жаль, до знищення хiросiми i нагасакі, до чорнобильської та японської катастрофи. а природа - це ж краса! це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі. все це оспівано в народних піснях) i в творах великих митців.i краса ця щедра. ліси - дарують нам свіже, повітря. поля годують нас хлібом, на луках i степах пасуться тварини, що нам молоко i м'ясо. годують нас рибою i несуть наші кораблі водоймища. i все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. адже людина сама - частинка природи. i щасливою може бути, лише за умови досягнення гармонії, в злагоді з довкіллям. в іншому разі вона перестає бути людиною. i так завжди. перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби - i тепер не оббереться лиха. споконвіку вважалося сенсом життя кожного: посади дерево, збудуй дім, вирости сина. нас на землі кілька мiльярдiв. якби ж то кожний посадив деревце! а якщо кожен знищить по дереву? ! схаменіться, люди! будьте людьми!