Твір-опис на тему (вітер з гаєм розмовляє)

Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою, пливе човен по дунаю один за водою. пливе човен, води повен, ніхто не спиняє, кому спинить — на світі немає. поплив човен в синє море, а воно заграло, погралися гори-хвилі — і скіпок не стало. недовгий шлях — як човнові до синього моря — сиротині на чужину, а там і до горя. пограються добрі люди, як холодні хвилі, потім собі подивляться, як сирота плаче, потім спитай, де сирота, — не чув і не бачив.