Атаів подих, слухала уся розповіді дяка про життя його в полтаві. але не сміла сказати про себе: це тільки її страждання, це тільки її життя. дорогий вони бачать міста і села, які стали болем і славою україни. тут пролилася кров за волю україни. там відступало військо остряниці. тут села збив копитами кончак. тут війна знищила стільки людей, що й переночувати ні до кого попроситися. це тут схопили колись наливайка, який був молодий і красивий. і жив, і вмер, як личить козаку. за те, що він боровся: за те, що він боровся за свободу, його спалили. а от уже й лубни - столиця страшного яреми вишневецького. немає тепер палацу на замковій горі, і живе пам'ять про злочинний мучителів власного народу, ганьбою вкрите це ім'я. в історії свої уроки. відпочиваючи в одному з порожніх будинків, дяк пригадує все, що знав про вишневецького, про оточуючих селах. страшні картини обпаленої землі, понівеченої війною, примушують усю на час забути про особисте горе: серце знову плакати навчилось на цій дорозі в київ із лубен ? ! і ось в її душі народжується пісня про байду та вишневецького. дяк здивований: а ти співаєш - душу всю проймає. бувають, може, й краще голоси, але такого другого немає! туди й по сходилися паломники.
Спасибо
Ответ дал: Гость
літературна казка створена одним автором, у більшості випадків відомо рік її створення, вона існує в єдиному варіанті - якщо автор сам не схоче її змінити. у народної казки автор - народ, неможливо визначити дату її створення, зазвичай пишуть, яке століття. так як це усна народна творчість, кожен оповідач може щось змінити в своїй розповіді, одна і та ж казка може відрізнятись в різних місцевостях.
Ответ дал: Гость
в природи багато чудес, таємниць і секретів. то хіба не диво – з маленького жолудя зростає могутній дуб, а з невидимих спор – гриби, а звичайна цвіль може бути і отрутою і ліками. скільки в природі живих істот: від крихітних інфузорій, що можна лише в мікроскоп розгледіти до величезних синіх китів. а найдивніші для мене – це дельфіни. які ж вони розумні. коли я спостерігаю за ними в дельфінарії, мені здається, що вони розуміють значно більше, чим ми думаємо. мене не покидає думка, що дельфіни не морські тварини, а морський народ. ось тільки не навчилися ми їх доки розуміти, а так хочеться відкрити таємницю взаєморозуміння. адже як би було здорове, якби дельфіни змогли попередити людей про цунамі, що наближаються, тоді і людських жертв було б набагато менше. і скільки секретів вони могли б відкрити людям.
Популярные вопросы